ПОСТОЛА́КАТИ, аю, аєш, недок., перех. і неперех., вульг. Говорити що-небудь несуттєве, непотрібне; патякати. Ну, вже! як сяде та як почне постолакати! (Словник Грінченка); Він тільки постолакав чортзна-що, а коли дійшло до діла, злякався (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 485).