в означеннях
Тлумачення, значення слова «постріляти»:

ПОСТРІЛЯТИ і рідко ПОСТРЕЛЯТИ, яю, яєш, док.

1. перех. Стріляючи, вбити всіх або багатьох. — Ой, лишенько... бабусю... Ой... горенько тяжке... — з плачем ледве вимовляла дівчинка. — Я з хутора... розбишаки були... всіх побили... порізали... постреляли... батька... й матір... діда... бабу (Панас Мирний, I, 1949, 412); В село Тернівку прибуло військо. Зігнали людей, кого постріляли, кого порубали (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 95); — Злодюга! Нащо ти собак моїх постріляв? (Гнат Хоткевич, I, 1966, 89);
//  Пострілами з вогнепальної зброї заподіяти кому-небудь багато ран; пробити, прострелити щось у багатьох місцях. У Яковцеву хату, як стемніло, ввійшло кілька чоловік у машкарах, постріляли та поранили суддів.. і визволили пов'язаних і напівзамучених підсудних (Максим Рильський, Бабине літо, 1967, 118).

2. перех. Стріляючи, витратити, використати (кулі, патрони, снаряди і т. ін.). Уже стріли і кулі постріляли (Словник Грінченка).

3. неперех. Стріляти якийсь час. [Орлик:] Я до мінометників пішов. Спасибі, дозволили постріляти. Мої міни непогано лягали (Олександр Корнійчук, II, 1955, 41); — Кораблі постріляли-постріляли та й знялися з якорів (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 529).

4. неперех., розм. Випустити, викинути стебло, стрілку (про деякі рослини). Цибуля постріляла;
//  рідко. Попробиватися, прорости. Скрізь усюди колоски постріляли житні, де один, де два, а де й посімейною (Марко Вовчок, I, 1955, 340).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 381.

Коментарі (0)