ПОСТРИБУ́Н, а, чол., розм. Той, хто часто стрибає,
не сидить спокійно на місці; стрибун;
// перен. Пустун
(про дитину).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 380.
ПОСТРИБУ́Н, а, чол., розм. Той, хто часто стрибає,
не сидить спокійно на місці; стрибун;
// перен. Пустун
(про дитину).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 380.