в означеннях
Тлумачення, значення слова «постукувати»:

ПОСТУКУВАТИ, ую, уєш, недок. Стукати час від часу. Схопивши найбільший [молот], Михайлик уже й розмахався ним, уже й по голому ковадлу постукував (Олександр Ільченко, Козацькому роду... 1958, 290); Оксентій ішов, твердо постукуючи ціпком попереду себе та поважно пахкаючи люлькою (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 175); Каринський усе ще постукував олівцем по столу, і це був єдиний звук, що порушував тишу холодного й темного приміщення (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 53); Замовк зелений явір, тільки чорноголовий дятел лазив по корі, постукував дзьобом об стовбур, шукаючи хробачків (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 64);
//  Час від часу утворювати негучні уривчасті звуки, вдаряючись об щось. Лукія віддаляється від нього, ..високі каблуки її постукують все далі розмірено й гордовито (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 200);
//  Утворювати негучні ритмічні звуки під час роботи, руху тощо (про машини, механізми, транспортні засоби і т. ін.). Ми сиділи біля току — молотарка ритмічно постукувала (Юрій Смолич, День.., 1950, 9); Подзенькували, постукували, здригаючись на рейках, трамваї, поспішаючи до провідних заводу (Павло Автомонов, Щастя.., 1959, 36).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 383.

Коментарі (0)