ПОСТУЖА́ВІТИ, іє, док., розм., рідко. Стужавіти (про багато чого-небудь). Оце повечоріє, калюжки постужавіють (Марко Вовчок, VI, 1956, 305).
ПОСТУЖА́ВІТИ, іє, док., розм., рідко. Стужавіти (про багато чого-небудь). Оце повечоріє, калюжки постужавіють (Марко Вовчок, VI, 1956, 305).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 382.