в означеннях
Тлумачення, значення слова «постинати»:

ПОСТИНАТИ 1, аю, аєш, док., перех.

1. Зітнути, зрізати, зрубати все або багато чого-небудь. [Єфросина:] їй-богу, візьму ножиці та постинаю ті капосні ріжки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 479); [Лев:] Де-де! ще й не такі були дуби, та й тії постинали... (Леся Українка, III, 1952, 240).
 Постинати голови кому — те саме, що Зітнути голову (всім або багатьом) (див. стинати 1). — Скільки в мене є худоби — я приготую обід, як усе споживете — живі будете, а як не споживете, то голови постинаю (Українські народні казки, 1951, 139).

2. кого, рідко. Зітнути голови багатьом, зарубати, знищити багатьох. Бодай кати їх постинали, Отих царів, катів людських (Тарас Шевченко, II, 1963, 96); — Там, кажуть, далеко десь, на степах — усіх панів постинали (Дмитро Бедзик, Студені Води, 1959, 25).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 374.

Коментарі (0)

ПОСТИНАТИ 2, ає, док., перех., рідко. Стяти, скувати льодом (річки, озера і т. ін.). Як під різдво притрусить землю сніг, Річки морозець постинає, Зібравши парубків, за пояс взявши ріг, З собаками вовків ганяє [прадід] (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 59).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 374.

Коментарі (0)