Словник української мови

ПОСУ́ТНІЙ, я, є. Який має істотне значення, становить суть або стосується суті чого-небудь; суттєвий. Катя воліла б швидше робити щось більш посутнє (Василь Козаченко, Вибр., 1947, 81); Редакція видрукувала посутні заперечення київського професора (Павло Загребельний, Диво, 1968, 92);
//  Діловий, слушний (про думку, зауваження і т. ін.). Посутньої розмови з питань майстерності роману як провідного жанру сучасної літератури у критика не вийшло (Радянське літературознавство, 7, 1966, 14).