ПОСУВАТИСЯ, аюся, аєшся і рідко ПОСОВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПОСУНУТИСЯ, нуся, нешся, док.
1. Сидячи (або лежачи), переміщатися на невелику відстань, не відриваючись від поверхні чогось. [Вояк:] Куди ти прешся? І без тебе тісно! [Фортунатова жінка:] Ой, там мій чоловік! [Ремісник (посувається і дає їй місце):] Тихше (Леся Українка, II, 1951, 524); — Та сідайте-бо, свахо, за стіл, будьте ласкаві.. Кайдашиха тільки трохи посунулась по лаві до стола й очі опустила додолу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 279); — І справді, нумо вип'ємо... Що вони [жінки]?! — призро одказав Йосип і посунувся до брата (Панас Мирний, IV, 1955, 51); Галя мовчки посунулась. Василь ліг посеред полу (Панас Мирний, IV, 1955, 86); Одягнута по-міському жіночка,.. посунувшись, дала Вутаньці місце біля вікна (Олесь Гончар, II, 1959, 166); * Образно. — Ось як прополемо трохи нашу Полтавщину та заставимо посунутись жироїдів.. їй-бо, багатим життям заживем! (Олесь Гончар, II, 1959, 239).
2. Йти, рухатися, переміщатися і т. ін. в якому-небудь
напрямку. Біжить піт з женців, заливає очі,
капає з носа, мов з лійки. А вони все колишуться, все
посуваються далі та далі... (Панас Мирний, I, 1954, 345);
Сахно круто повернула й попливла до ближчого берега..
Вона посувалася обережно, заощаджуючи останні сили
(Юрій Смолич, I, 1958, 100); Бійці йшли на лижах парами,
швидко посуваючись уперед (Яків Качура, Вибр., 1953, 376);
// тільки док. Піти, попрямувати куди-небудь. Народ
посунувсь у друге місце, а Івга зосталась, як опечена!
(Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 292); Потиху й обережно усі
посунулись до берега (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 349); Юра.. тихо,
навшпиньках, крадькома посунувся до передпокою
(Юрій Смолич, II, 1958, 77);
// Іти важко, поволі. Коні
брели-посувалися ступінь за ступенем (Агатангел Кримський, Вибр., 1965,
392); Попереду брело двоє з автоматами.. За цими двома
посувався молодий хлопчина у закіптюженому
брезентовому костюмі (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 37); Він змерз
одразу, безсило опустив бартку і посунувся далі (Михайло Коцюбинський,
II, 1955, 344);
// Наближатися, підходити до кого-,
чого-небудь. Матроси посуваються до Охріма,
нашорошують вуха (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 442); Грицько
червоний, як рак, махнув рукою і геть одійшов. Це
зразу — наче його опекло — знову посунувся вперед
(Панас Мирний, III, 1954, 50);
// Відходити, віддалятися від кого-,
чого-небудь. «А бодай ти скис!» — думаю, а тим часом
потрохи все далі та далі від його посуваюсь... (Марко Вовчок,
VI, 1956, 270); — Хто ти такий? — запитав Петруся
білоголовий. Петрусь злякався і посунувсь від їх
(Панас Мирний, I, 1954, 327);
// тільки док., розм. Піти кудись,
завітати до кого-небудь; поткнутися. На колгоспівський
лан вже не посунеться пан (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 352);
Щодень було у них похмілля, Пилась горілка, як вода;
Щодень бенкети, мов весілля, Всі п'яні, хоть посуньсь
куда (Іван Котляревський, I, 1952, 78); — Я б їм була їх глупі голови
кип'ятком обілляла, якби були до мене посунулись, —
крикнула Незгода (Іван Франко, III, 1950, 114).
3. Нешвидко їхати, плисти (про засоби пересування).
Валка посувається. Лінивою, тихою ходою чвалають
круторогі бедраті воли (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 180); В
Атлантичному океані посувається на схід пароплав (Олександр Довженко, I,
1958, 397); Поїзд посувався помалу (Вадим Собко, Шлях..,
1948, 98);
// Переміщатися, змінюючи місце
розташування. Над Ордівкою заходило за гору сонце. Довгі гострі
тіні посувалися з гори до низів (Степан Васильченко, I, 1959, 267);
Ранком вплигує в кімнату через верхню шибку мого
єдиного вікна сонячний зайчик, поволеньки посувається
по стіні (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 224); Стрілки
годинника посуваються вперед (Ірина Вільде, Винен.., 1959, 10);
Уже місяць посунувсь на другу половину неба, як Солоха
йшла од москаля (Панас Мирний, I, 1954, 63);
// перен.
Розширювати свої межі в певному напрямку, займати
більшу територію і т. ін. За містом уже посувавсь пригород
аж до узбіччя (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 4); Спочатку люди
селилися в родючій долині над річкою Прутом. Минали
століття — і нові оселі посувалися в гори (Терень Масенко, Вибр.,
1961, 112); За кладовищем зелено-жовтим килимом
розіслалося поле. Безкрає — воно посунулося за гору,
ховалося за синьою покрівлею неба (Панас Мирний, I, 1954, 257);
// Рухатися, переміщатися під дією вітру, внаслідок
зміни тиску тощо (про хмари, туман і т. ін.). Коли
сонце спустилося нижче, хмара рішуче посунулася на Київ,
гнана заобрійними вітрами (Юрій Яновський, II, 1954, 105);
Далечінь.. ген-ген губиться в завісі легкого морозного
туманцю, здається, дмухни на нього — і він посунеться
далі (Михайло Стельмах, I, 1962, 263);
// перен., рідко. Минати,
проходити (про час). У бою час посувається секундами
(Андрій Трипільський, Дорога.., 1944, 69).
♦ Посуватися (посунутися) назад (на задній план),
рідко — ставати менш важливим, значущим. Жінчине
страждання — занімило Івасеве лихо... Своє,
упиваючись чужим, забулося, посунулося назад (Панас Мирний, I,
1954, 271).
4. перев. у сполуч. із сл. вперед, перен.
Розвиватися, переходити від одного етапу, рівня розвитку до
іншого, вищого. [Кіндрат Антонович:] Світ
іде все вперед, і народ вперед посувається (Марко Кропивницький, II,
1958, 256); Життя ж цінне лише тоді, коли Ви
прагнете чогось, коли Ви посуваєтесь уперед, а не стоїте на
місці (Павло Тичина, III, 1957, 143); [Петро:] Як згадаємо,
що колись було, та порівняємо до теперішнього, то й
побачимо, що ми, хоч на крок, а все-таки посунулися
вперед... (Панас Мирний, V, 1955, 147); Виховання теж багато
посушилось наперед (Леся Українка, III, 1952, 662);
//
Досягати певних успіхів у роботі, навчанні і т. ін., вищого
становища в суспільстві. Хоч посувалися [школярі] й
не дуже швидко, та працювали весело й розумно (Борис Грінченко,
II, 1963, 71); Він сам бачив, що за батьківськими
достатками далеко не посунешся.. Одна для нього дорога —
служба. На службу ото і зібрався Гриць (Панас Мирний,
III, 1954, 185).
Справа (праця і т. ін.) посувається (посувалась)
(уперед) — справа робиться, робота виконується,
поступово наближаючись до завершення. Праця моя
посувається потроху (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 401); Незважаючи
на холод і дощ, що час від часу бризкав за комір
гідрологам, робота посувалася швидко (Микола Трублаїні, I, 1955, 115);
Справа з викупом [Т. Шевченка] посувалась дуже
повільно (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 25).
5. тільки док. Почати сунутися, пересуватися (йти,
їхати і т. ін.) у якомусь напрямку. Фелікс причинив
круглу ляду й посунувся під землею, підштовхуючи
дівчинку, яку тяг за собою Воля (Юрій Яновський, II, 1954, 43);
Нолк рушив уперед і посунувся на своїх машинах
попереду піхоти (Вадим Собко, Вогонь.., 1947, 144);
// Почати
навально рухатися, йти великою масою. Все те [орди]
посунулось, полізло на Київ, на Україну, заславши
українським трупом степи (Нечуй-Левицький, I, 1956, 457);
// Почати їхати, плисти і т. ін. (про засоби
пересування). І наші човни з тихим шелестом посунулись
вузеньким рівчаком, порослим рідким чаканом і очеретом
(Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 407); Стефко Підгірський заїхав
по Дарку саночками. Був уже пізній вечір.
Задзеленькотіли дзвіночки, й санки посунулися по гладкій дорозі
(Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 168);
// Почати насуватися,
громадитися у великій кількості (про хмари, туман
і т. ін.). В долину з Ільницького кряжа посунулись
важкі хмари (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 30); Он посунувсь
[туман], здійнявсь над верболозом, над річкою; хитнувся
в один бік, у другий — і ось уже перейшов трохи далі,
кошлатим клоччям осів на сіренькі кущі (Євген Кротевич, Сини..,
1948, 46).
6. тільки док. Не втримавшись де-небудь, почати
зсуватися вниз по похилій площині. Федір незчувся,
коли в його клунок вислизнув з рук і посунувся по спині
додолу (Панас Мирний, IV, 1955, 224); Яресько.. жартома
штовхнув товариша в бік, аж той, посковзнувшись по траві,
посунувся з горба (Олесь Гончар, II, 1959, 243); Корпус
міноносця похитнувся і посунувся по довгому помосту
стапеля (Вадим Собко, Шлях.., 1948, 5);
// Зсунутися вниз або
набік з чого-небудь. Христя глянула на матір і
злякалася: жовта, аж чорна, сиділа вона на полу, підобгавши
ноги й згорнувши руки; ..очіпок, підбившись угору,
посунувся набік (Панас Мирний, III, 1954, 11); Робота
спинилась, голка випала з рук і шиття посунулось додолу
(Леся Українка, III, 1952, 473);
// Упасти, звалитися. Мати не
вдержала сліз, як молоді стали на килим і почали бити
поклони. Їй здалось, що дочка вже ступила на хистку
кладку, звідкіль от-от посунеться в шум (Нечуй-Левицький, I,
1956, 137); Вся затремтіла Параска, почувши слово
«мі», поблідла та так і посунулась на піл (Панас Мирний,
IV, 1955, 116).