в означеннях
Тлумачення, значення слова «посуватися»:

ПОСУВАТИСЯ, аюся, аєшся і рідко ПОСОВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ПОСУНУТИСЯ, нуся, нешся, док.

1. Сидячи (або лежачи), переміщатися на невелику відстань, не відриваючись від поверхні чогось. [Вояк:] Куди ти прешся? І без тебе тісно! [Фортунатова жінка:] Ой, там мій чоловік! [Ремісник (посувається і дає їй місце):] Тихше (Леся Українка, II, 1951, 524); — Та сідайте-бо, свахо, за стіл, будьте ласкаві.. Кайдашиха тільки трохи посунулась по лаві до стола й очі опустила додолу (Нечуй-Левицький, II, 1956, 279); — І справді, нумо вип'ємо... Що вони [жінки]?! — призро одказав Йосип і посунувся до брата (Панас Мирний, IV, 1955, 51); Галя мовчки посунулась. Василь ліг посеред полу (Панас Мирний, IV, 1955, 86); Одягнута по-міському жіночка,.. посунувшись, дала Вутаньці місце біля вікна (Олесь Гончар, II, 1959, 166);  * Образно. — Ось як прополемо трохи нашу Полтавщину та заставимо посунутись жироїдів.. їй-бо, багатим життям заживем! (Олесь Гончар, II, 1959, 239).

2. Йти, рухатися, переміщатися і т. ін. в якому-небудь напрямку. Біжить піт з женців, заливає очі, капає з носа, мов з лійки. А вони все колишуться, все посуваються далі та далі... (Панас Мирний, I, 1954, 345); Сахно круто повернула й попливла до ближчого берега.. Вона посувалася обережно, заощаджуючи останні сили (Юрій Смолич, I, 1958, 100); Бійці йшли на лижах парами, швидко посуваючись уперед (Яків Качура, Вибр., 1953, 376);
//  тільки док. Піти, попрямувати куди-небудь. Народ посунувсь у друге місце, а Івга зосталась, як опечена! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 292); Потиху й обережно усі посунулись до берега (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 349); Юра.. тихо, навшпиньках, крадькома посунувся до передпокою (Юрій Смолич, II, 1958, 77);
//  Іти важко, поволі. Коні брели-посувалися ступінь за ступенем (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 392); Попереду брело двоє з автоматами.. За цими двома посувався молодий хлопчина у закіптюженому брезентовому костюмі (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 37); Він змерз одразу, безсило опустив бартку і посунувся далі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 344);
//  Наближатися, підходити до кого-, чого-небудь. Матроси посуваються до Охріма, нашорошують вуха (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 442); Грицько червоний, як рак, махнув рукою і геть одійшов. Це зразу — наче його опекло — знову посунувся вперед (Панас Мирний, III, 1954, 50);
//  Відходити, віддалятися від кого-, чого-небудь. «А бодай ти скис!» — думаю, а тим часом потрохи все далі та далі від його посуваюсь... (Марко Вовчок, VI, 1956, 270); — Хто ти такий? — запитав Петруся білоголовий. Петрусь злякався і посунувсь від їх (Панас Мирний, I, 1954, 327);
//  тільки док., розм. Піти кудись, завітати до кого-небудь; поткнутися. На колгоспівський лан вже не посунеться пан (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 352); Щодень було у них похмілля, Пилась горілка, як вода; Щодень бенкети, мов весілля, Всі п'яні, хоть посуньсь куда (Іван Котляревський, I, 1952, 78); — Я б їм була їх глупі голови кип'ятком обілляла, якби були до мене посунулись, — крикнула Незгода (Іван Франко, III, 1950, 114).

3. Нешвидко їхати, плисти (про засоби пересування). Валка посувається. Лінивою, тихою ходою чвалають круторогі бедраті воли (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 180); В Атлантичному океані посувається на схід пароплав (Олександр Довженко, I, 1958, 397); Поїзд посувався помалу (Вадим Собко, Шлях.., 1948, 98);
//  Переміщатися, змінюючи місце розташування. Над Ордівкою заходило за гору сонце. Довгі гострі тіні посувалися з гори до низів (Степан Васильченко, I, 1959, 267); Ранком вплигує в кімнату через верхню шибку мого єдиного вікна сонячний зайчик, поволеньки посувається по стіні (Юрій Мушкетик, Серце.., 1962, 224); Стрілки годинника посуваються вперед (Ірина Вільде, Винен.., 1959, 10); Уже місяць посунувсь на другу половину неба, як Солоха йшла од москаля (Панас Мирний, I, 1954, 63);
//  перен. Розширювати свої межі в певному напрямку, займати більшу територію і т. ін. За містом уже посувавсь пригород аж до узбіччя (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 4); Спочатку люди селилися в родючій долині над річкою Прутом. Минали століття — і нові оселі посувалися в гори (Терень Масенко, Вибр., 1961, 112); За кладовищем зелено-жовтим килимом розіслалося поле. Безкрає — воно посунулося за гору, ховалося за синьою покрівлею неба (Панас Мирний, I, 1954, 257);
//  Рухатися, переміщатися під дією вітру, внаслідок зміни тиску тощо (про хмари, туман і т. ін.). Коли сонце спустилося нижче, хмара рішуче посунулася на Київ, гнана заобрійними вітрами (Юрій Яновський, II, 1954, 105); Далечінь.. ген-ген губиться в завісі легкого морозного туманцю, здається, дмухни на нього — і він посунеться далі (Михайло Стельмах, I, 1962, 263);
//  перен., рідко. Минати, проходити (про час). У бою час посувається секундами (Андрій Трипільський, Дорога.., 1944, 69).
 Посуватися (посунутися) назад (на задній план), рідко — ставати менш важливим, значущим. Жінчине страждання — занімило Івасеве лихо... Своє, упиваючись чужим, забулося, посунулося назад (Панас Мирний, I, 1954, 271).

4. перев. у сполуч. із сл. вперед, перен. Розвиватися, переходити від одного етапу, рівня розвитку до іншого, вищого. [Кіндрат Антонович:] Світ іде все вперед, і народ вперед посувається (Марко Кропивницький, II, 1958, 256); Життя ж цінне лише тоді, коли Ви прагнете чогось, коли Ви посуваєтесь уперед, а не стоїте на місці (Павло Тичина, III, 1957, 143); [Петро:] Як згадаємо, що колись було, та порівняємо до теперішнього, то й побачимо, що ми, хоч на крок, а все-таки посунулися вперед... (Панас Мирний, V, 1955, 147); Виховання теж багато посушилось наперед (Леся Українка, III, 1952, 662);
//  Досягати певних успіхів у роботі, навчанні і т. ін., вищого становища в суспільстві. Хоч посувалися [школярі] й не дуже швидко, та працювали весело й розумно (Борис Грінченко, II, 1963, 71); Він сам бачив, що за батьківськими достатками далеко не посунешся.. Одна для нього дорога — служба. На службу ото і зібрався Гриць (Панас Мирний, III, 1954, 185).
 Справа (праця і т. ін.) посувається (посувалась) (уперед) — справа робиться, робота виконується, поступово наближаючись до завершення. Праця моя посувається потроху (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 401); Незважаючи на холод і дощ, що час від часу бризкав за комір гідрологам, робота посувалася швидко (Микола Трублаїні, I, 1955, 115); Справа з викупом [Т. Шевченка] посувалась дуже повільно (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 25).

5. тільки док. Почати сунутися, пересуватися (йти, їхати і т. ін.) у якомусь напрямку. Фелікс причинив круглу ляду й посунувся під землею, підштовхуючи дівчинку, яку тяг за собою Воля (Юрій Яновський, II, 1954, 43); Нолк рушив уперед і посунувся на своїх машинах попереду піхоти (Вадим Собко, Вогонь.., 1947, 144);
//  Почати навально рухатися, йти великою масою. Все те [орди] посунулось, полізло на Київ, на Україну, заславши українським трупом степи (Нечуй-Левицький, I, 1956, 457);
//  Почати їхати, плисти і т. ін. (про засоби пересування). І наші човни з тихим шелестом посунулись вузеньким рівчаком, порослим рідким чаканом і очеретом (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 407); Стефко Підгірський заїхав по Дарку саночками. Був уже пізній вечір. Задзеленькотіли дзвіночки, й санки посунулися по гладкій дорозі (Ірина Вільде, Повнолітні діти, 1960, 168);
//  Почати насуватися, громадитися у великій кількості (про хмари, туман і т. ін.). В долину з Ільницького кряжа посунулись важкі хмари (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 30); Он посунувсь [туман], здійнявсь над верболозом, над річкою; хитнувся в один бік, у другий — і ось уже перейшов трохи далі, кошлатим клоччям осів на сіренькі кущі (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 46).

6. тільки док. Не втримавшись де-небудь, почати зсуватися вниз по похилій площині. Федір незчувся, коли в його клунок вислизнув з рук і посунувся по спині додолу (Панас Мирний, IV, 1955, 224); Яресько.. жартома штовхнув товариша в бік, аж той, посковзнувшись по траві, посунувся з горба (Олесь Гончар, II, 1959, 243); Корпус міноносця похитнувся і посунувся по довгому помосту стапеля (Вадим Собко, Шлях.., 1948, 5);
//  Зсунутися вниз або набік з чого-небудь. Христя глянула на матір і злякалася: жовта, аж чорна, сиділа вона на полу, підобгавши ноги й згорнувши руки; ..очіпок, підбившись угору, посунувся набік (Панас Мирний, III, 1954, 11); Робота спинилась, голка випала з рук і шиття посунулось додолу (Леся Українка, III, 1952, 473);
//  Упасти, звалитися. Мати не вдержала сліз, як молоді стали на килим і почали бити поклони. Їй здалось, що дочка вже ступила на хистку кладку, звідкіль от-от посунеться в шум (Нечуй-Левицький, I, 1956, 137); Вся затремтіла Параска, почувши слово «мі», поблідла та так і посунулась на піл (Панас Мирний, IV, 1955, 116).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 388.

Коментарі (0)