ПОСВІЖІТИ, ію, ієш, док.
1. Стати холоднішим (про
вітер, воду і т. ін.). Глянь: западає день, і вітер
посвіжів (Микола Зеров, Вибр., 1966, 468); В тріщинах набивалося
листя, щоб перетліти і віддати себе землі; вода у
джерелах посвіжіла і зробилася чистою-чистою (Григорій Тютюнник,
Вир, 1964, 434);
// безос. Похолоднішати (про погоду).
[Орфей:] Вже вечоріє! Вже роса упала! [Амфіон:]
Нічого. Посвіжіло, се і краще, тепер ми, відпочивши,
надолужим (Леся Українка, I, 1951, 457).
2. Стати чистішим (про повітря).
3. Набути кращого, здоровішого вигляду (після відпочинку, купання і т. ін.); набратися сил, бадьорості; поздоровшати. Вона.. навіть помолодшала, лице посвіжіло, рухи жваві, енергійні, все робить бігом, за що не візьметься — горить в руках (Степан Чорнобривець, Визволення, 1949, 68).
4. перен. Стати яскравішим, густішим (про колір, забарвлення і т. ін.).