Словник української мови

ПОСВЯТА 1, жін., церк. Дія за значенням посвятити 1. Мати зараз паски печуть, яйця варять, готують на посвяту (Іван Цюпа, Грози.., 1961, 261); Описавши посвяту в церкві гайдамацьких ножів, Шевченко посилався на розповідь старих людей (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 96).

ПОСВЯТА 2, и, жін.

1. Дія за значенням посвятити 2. Посвята на владику володимирського була цілком розумним актом, заслугованим цією ученою, морально цільною і благочестям душі увінчаною людиною... (Іван Ле, Наливайко, 1957, 223); Вечори трудової слави, посвята в колгоспники, зустрічі з ветеранами праці, із знатними людьми села.. — ось неповний перелік того, чим створюють людям радість працівники клубів (Радянська Україна, 18.V 1968, 2).

2. Напис на початку літературного, музичного і т. ін. твору, з якого видно, кому автор присвячує свій твір. Посвята моїй любій матері (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 86); Там же були й книги Тургенєва, Кольцова, Аксакова, Полежаєва, Огарьова, Полонського, Куліша. На багатьох мережились авторські написи й посвяти (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 243); Ось портрет Гоголя з посвятою Тараса Шевченка (Іван І. Волошин, Надднінр. висоти, 1953, 145).

3. діал. Самопожертва. Як в оті тяжкі конання хвилі Ти в нестерпній муці хоч раз крикнеш, Хоч зітхнеш, хоч думкою самою Пожалієш, сього вчинку свого, То даремна вся твоя посвята (Іван Франко, XII, 1953, 306); По від'їзді найбільше говорили всі за Тараса і подивляли його любов і посвяту для сестер (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 73).