в означеннях
Тлумачення, значення слова «посвистувати»:

ПОСВИСТУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. неперех. Свистіти неголосно час від часу. Ходить козак, посвистує, Щоб дівчина вийшла (Павло Чубинський, V, 1874, 406); Підвів Антосьо голову, глянув стиха на образи і пішов з хати, посвистуючи (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 168);
//  Важко дихаючи або кашляючи, раз у раз видавати свистячі звуки. Легко посвистує носом старий, плямкав уві сні губами Михайло (Юрій Яновський, II, 1954, 200);
//  Час від часу утворювати свист за допомогою свистка, дудки і т. ін. Раз у раз посвистували паровози.

2. перех. Час від часу відтворювати свистом яку-небудь мелодію. Я цілий день щось курликаю собі під ніс та посвистую веселі мелодії (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 177).

3. неперех. Час від часу видавати характерні свистячі звуки (про птахів, тварин). Під віконечком соловейко у вишнях свиснув, трохи оддалік другий, третій, і вже не знаю, скільки їх почало посвистувать, наче вони б перегукувались (Марко Вовчок, I, 1955, 345); На тину весело посвистували червоногруді снігурі та тонко видзвонювали молоти в колгоспній кузні (Василь Кучер, Черв, вогонь, 1959, 6); Руді ящірки шмигали в пожухлій траві, тонко посвистували ховрахи, завмираючи стовпчиками біля нір (Олесь Донченко, VI, 1957, 498).

4. неперех. Сильно, поривчасто повіваючи, утворювати при цьому своєрідні свистячі звуки (про вітер, завірюху і т. ін.). А за вікнами крекче мороз і посвистує вітер, він торгас приморожене гілля груші і видобуває з неї то стогін, то срібний передзвін (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 215).

5. неперех. Раз у раз утворювати свистячі звуки, стрімко рухаючись у повітрі. Кимсь наполохані, від ставу низько пролетіли качки.., мелодійно посвистуючи крильми (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 582).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 311.

Коментарі (0)