в означеннях
Тлумачення, значення слова «посипати»:

ПОСИПА́ТИ, аю, аєш, недок., ПОСИ́ПАТИ, плю, плеш, док.

1. перех. і без додатка. Кидати, розкидати що-небудь сипке; сипати. Меле [мельник] гречку, на кіш посипає І на мене поглядає (Павло Чубинський, V, 1874, 102); — Що ти, що ти, що ти? Бог з тобою! — крикнула Векла на дочку, що вхопила пшона у жменю, та й почала по припічку посипати, мов солять страву (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 431); — Якби посипав поперед неї [Сусани Уласівни] на помості просо, то перейшла б через хату та й просо стовкла!.. — додавав жартів Леонід Семенович (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 138); Тихо засунув він руку у Жукову кишеню, витяг звідти люльку і положив на вікні; потім витяг тютюн, посипав трохи на постелі, а останній зложив коло люльки (Панас Мирний, I, 1954, 335).
Мороз поза спиною посипав у кого; Морозом поза спиною посипало (посипле) — те саме, що Мороз пішов поза спиною (див. мороз). Я як зачув оте змагання, то у мене аж мороз поза спиною посипав, і — дай боже ноги! — мерщій хильки та хильки від того місця (Панас Мирний, IV, 1955, 352); Нарешті усі [арф'янки] як підхоплять, то наче у великі дзвони задзвонять, морозом поза спиною так і посипле!.. (Панас Мирний, III, 1954, 256).

2. перев. док., перех. і без додатка, розм. Дати сипкий корм деяким тваринам, звичайно птиці. — Яремо! ..Вимети хату, внеси дрова, Посип індикам, гусям дай (Тарас Шевченко, I, 1963, 80); Я посипав в клітку сім'я, Воду наливав; Але змерз маленький чижик 1 співать не став (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 371); Люська посипала рибкам корму (Юрій Мушкетик, День.., 1967, 116).

3. тільки док., неперех. Сипати якийсь час. Проти вітру піском не посиплеш (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 287).

4. перех., чим. Покривати шаром чого-небудь сипкого. Москалі Тойді [тоді], бач, носили Сиві коси з кучерями Усі до одного, 1 борошном посипали, Бог їх зна для чого! (Тарас Шевченко, II, 1953, 55); Вона прийшла до голови колгоспу надвечір, коли повернулись з поля, де добривами і попелом посипали сніг (Семен Скляренко, Хазяїни, 1948, 181); Татко наказав посипати свіжим піском усі стежки коло будинку і ту довгу стежку, що веде до альтанки (Леся Українка, III, 1952, 663); Ми розломили хліб на три частини й посипали його сіллю (Юрій Яновський, II, 1958, 161);  * Образно. Я думок тяжкою сіллю Посипав безжурний сміх (Максим Рильський, Мости, 1948, 68); І м'яко бігали за вікнами трамваї, де п'яним стрибунцем за ними синій блиск, де цукром посипав церковні тихі бані з долопів голубих далекий молодик... (Володимир Сосюра, I, 1957, 290);
//  безос.  * Образно. Дивлюсь у щілину, а він аж зблід, аж борошном його посипало; я тоді як засміюсь... — Не лякайсь, — кажу, — Сидоре, це я! (Олекса Стороженко, I, 1957, 213);
//  Розтрушувати, розкидати що-небудь по поверхні чогось. Вони [квіти] духмяніли на всю вулицю, але ще більше пахнув любисток, яким посипали долівку (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 13); Ось і зачервоніло на тій дорозі, де йому треба йти, і розіслалось мов сукно,.. далі неначе срібні цвітки [квітки] по ньому хто посипав (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 41); Приготував [Гордєєв:] з баранячої печінки чудовий паштет і кілька салатів та форшмаків. Усе це він гарно прикрасив шматочками буряка, моркви та кільцями цибулі, посипав зеленим кропцем (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 219);
//  перев. у сполуч. із сл. каміння, кулі і т. ін. Кидати, спрямовувати у великій кількості на кого-, що-небудь, у щось. На останньому бастіоні Арсеналу посипає ворогів з кулемета Тиміш (Олександр Довженко, I, 1958, 61).

5. тільки док., перех. і неперех. Почати сипати, розкидати, викидати і т. ін. щось сипке або дрібне. Вибуховою хвилею його кинуло в сніг. Він полежав кілька секунд, увігнав у автомат новий диск, посипав кулями кудись уперед (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 498);  * Образно. Западпадьомкали перепели в траві, засюрчали неугавні коники, і жайворонки, качаючись чорною горошиною в синьому небі, посипали свої дзвінкі пісні (Панас Мирний, IV, 1955, 322).

6. тільки док., неперех. Почати сипатися, вилітати звідкись у великій кількості; посипатися. Достала [відьма] каганець, піднесла до кота, тернула його проти шерсті, так іскри з нього і посипали (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 189).

7. тільки док., неперех., перев. у сполуч. із сл. словами і т. ін., перен., розм. Заговорити дуже швидко. Старий Онисич Калита ніби аж зрадів, побачивши Горобця. Жвавенько підвівся йому назустріч і швиденько, скоромовкою посипав словами: — О, Савка! Заходь, заходь, голубе! (Василь Козаченко, Блискавка, 1962, 8);
//  Почати грати в дуже швидкому темпі. Враз Олександр урвав свою втору, зірвав з когось у юрбі з голови кашкет і вдарив цим кашкетом об землю. Тієї ж хвилини Катюшин баян посипав швидко, майже дрібушечками (Юрій Смолич, V, 1959, 107);
Як (немов, неначе і т. ін.) горохом посипати — заговорити дуже швидко. Раптом зірвавшися з землі, він сів, лице його оживилось, очі заблищали, мокрі ще від сліз, і він, прудко махаючи руками, заговорив, немов горохом посипав (Іван Франко, III, 1950, 19).

8. тільки док., неперех. Почати йти, сипати (про дрібний густий сніг або град), линути (про рясний дощ). Сонце сховалось за хмари. Посипав сніжок (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 80); Спочатку пішов лапатий сніг. Потім, потроху здрібнюючись, посипав густою метелицею (Іван Ле, Право.., 1957, 203); Дощ посипав шпарко і рясніше (Юрій Смолич, I, 1947, 187);
//  безос., чим.  * Образно. Отак! відкіля не дожидали і тучі, відтіля ударило громом і посипало градом! (Панас Мирний, V, 1955, 334).

9. тільки док., неперех., розм. Швидко піти, побігти один за одним великою масою (про багатьох). Заграли музики, посипали дівчата у двір. А у дворі парубків — стіною стоять! (Марко Вовчок, I, 1955, 190); Посипали вже з церкви чоловіки. Хлоп'ята, молодиці і дівки (Українські поети-романтики.., 1968, 145); Пролунав гудок паровоза. Таращанці посипали в теплушки, ешелон заляскав буферами і рушив вперед (Олександр Довженко, I, 1958, 203).

10. тільки недок., неперех., етн., заст. За давнім народним звичаєм, розсипати по хаті, кімнаті зерно, вітаючи господарів з Новим роком. — Я завтра піду до хрещеного батька посипати... (Панас Мирний, IV, 1955, 288).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 324.

Коментарі (0)