ПОСИ́ПАТИСЯ, плеться, док.
1. Почати сипатися,
вільно надати (про що-небудь сипке або дрібне). З ями
посипались на Марусині ноги земля та пісок (Нечуй-Левицький,
III, 1956, 335); Піп, не допивши дулівки і не
попрощавшись з хазяїнами, вийшов із хати і так грякнув дверима,
що аж глина посипалась з стелі (Олекса Стороженко, I, 1957, 158);
Як сівалка стала, Скиба зняв шапку і підставив під
сошник, а тоді обібрав з нього зволочили — посипалось
зерно в шапку (Андрій Головко, I, 1957, 332); Завищала пила,
вгризлася зубами в дерево, посипалась додолу тирса,
закипіла робота (Юрій Збанацький, Курилові о-ви, 1963, 248);
// чим,
рідко. Почати сипати що-небудь. * Образно. — Ти не
бійся, голубонько, що зима Посиплеться білим снігом...
(Леонід Глібов, Вибр., 1951, 52).
♦ Посипатися, як з рога достатку — з'явитися у
великій кількості. Років через двадцять після закінчення
Великої Вітчизняної війни воєнні мемуари посипалися,
як з рога достатку (Вітчизна, 8, 1968, 194).
2. Відірвавшись від чого-небудь або не втримавшись
на чомусь, почати надати додолу (одне за одним у
великій кількості). Кинулась [Марія] до стола, звідки
посипались раптом газети в опасках, нерозпечатані,
в тумані пилу (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 217); Зінька зірвала
з себе квітки, очіпок, рвонула намисто — і коралі,
і дукачі посипались на землю (Олекса Стороженко, I, 1957, 361);
Грудям моїм став тісно, мені здається, що петлі моєї
куртки от-от тріснуть і ґудзики з силою посиплються
додолу (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 20); * Образно. Набігла
ватага драгунів і навалилася на Тараса. Труснув був
Тарас усім тілом, тавже не посипались на землю
драгуни, як колись бувало (Олександр Довженко, I, 1958, 275);
// Почати
опадати, обсипатися (про листя, квіти, плоди і т. ін.).
І налетів із степу сумного холодний вітер, і шарпонув
він гнівно гіллям на дереві — затремтіло в гаю листячко,
посипалося одразу (Степан Васильченко, Опов., 1947, 40); Раптом
затремтіло дерево й яблука посипались на землю (Олександр Довженко,
I, 1958, 450);
// Почати швидко, одне за одним випадати
звідкись (про багато чогось). Вийняв він з кишені гамана,
розшморгнув, а звідтіль так і посипались на
стіл срібняки (Нечуй-Левицький, III, 1956, 273);
// Почати
вилітати звідкись у великій кількості, розлітаючись
на всі боки. У цей час дерево у вогнищі розпалилося,
загоготіло, з нього із тріском посипались в усі боки
іскри (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 25); Пенц! Ще одне пряме
влучання снаряда. Тільки іскри посипались, а броня
[танка] — як нова (Юрій Яновський, I, 1954, 53).
♦ Аж іскри з очей посипались див. іскра.
3. перев. на кого—що. Спрямуватися, полетіти на
кого-, що-небудь у великій кількості. Посипались на
братів стріли, неначе хмарою їх вкрили (Олекса Стороженко, I, 1957,
70); Удари посипалися густо, градом (Іван Франко, IV, 1950, 230);
З-за сільських тинів посипалися на петлюрівців
раптові постріли (Юрій Яновський, II, 1958, 220); Поява Данила
ще більше запалила галичан. Знову полетіли сотні стріл,
посипалося каміння (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 312);
// Почати надходити у великій кількості. Посипались
до нього телеграми з різних кінців Галичини з
прокльонами та лайками (Михайло Коцюбинський, II, 1956, 151); Незабаром
донесення з армій посипалися густіше (Ле і Левада, Південний
захід, 1950, 319);
// тільки на кого, перен. Спіткати
кого-небудь, випасти на чиюсь долю. Коли ж як на злість,
мов з мішка, посипались на мене деякі пригоди — і
важкі хвороби в родині,.. що не давали мені й дихати,
не то писати щось (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 209); [Макар:]
Петро — кандидат прав! Виходить, мав всі права...
Всі права! Неабищо! — юриста [юрист]! І чини
посиплються на чоловіка, і гроші покотяться в кишені
(Карпенко-Карий, III, 1961, 14); Втратити ватру на полонині — се
така сама трагедія, як і в передвіках утратити вогонь
взагалі.., всі кари, якими розпоряджає ватаг,
посипалися б на спузаря, що втратив ватру (Гнат Хоткевич, Довбуш,
1965, 107);
// у сполуч. з деякими ім. — назвами дій.
Стати частими, почати траплятися у великій кількості.
Тепер ми [військовополонені] той відносний спокій
втратили остаточно. Несподівані, часті наскоки і
обшуки посипалися на нас, як сніг на голову (Василь Козаченко, Гарячі
руки, 1960, 73); Одразу загриміло ім'я Довбуша на
гірських околицях. Напади один другого сміливіший, один
другого удачніший посипалися як з мішка (Гнат Хоткевич,
Довбуш, 1965, 189).
4. Почати йти, сипати (про дрібний сніг, рясний дощ
і т. ін.). Посипався, як з решета, наглий краплистий
дощ, а далі полив як з відра (Нечуй-Левицький, II, 1956, 234);
З сизувато-синіх, низько навислих над землею хмар
посипався густий, лапатий і мокрий сніг (Василь Козаченко,
Сальвія, 1959, 193);
// безос., чим, рідко. Угорі було чути
шум; спершу кинуло збитим у грудку льодом, потім
посипалося гей би з міху густим великим градом (Наталія Кобринська,
Вибр., 1954, 143);
// Почати виділятися, литися у великій
кількості (перев. про сльози). Заговорила [дівчина]...
сльози покотилися, посипались по личку
(Марко Вовчок, I, 1955, 149); Вся постать у неї тремтіла,
голова трусилася, сльози рясно-рясно посипались з
закритих очей (Панас Мирний, IV, 1955, 298); Дівчата справді
прилипли до хлопця, мов смола, і серце Мишупине
розтоплювалось, як крижана бурулька, — от-от з неї
посиплються краплі води... (Юрій Яновський, II, 1954, 145).
5. розм. Почати швидко йти, бігти один за одним
сели кою масою (про багатьох). От посипались із хат
люди до церкви, всі повдягані в що хто найліпшого мав
(Іван Франко, II, 1950, 362); Один за одним, один за одним
посипалися [братчики]. Зігнулися на конях, очима світять,
як вовки (Гнат Хоткевич, II, 1966, 247);
// Почати швидко
вибігати, вистрибувати або зіскакувати звідкись. Коли
поїзд став, із вагонів посипались, як груші, хлопці й
дівчата (Петро Панч, В дорозі, 1959, 140);
// Почати
приходити, з'являтися у великій кількості. Як груші,
посипалися один за одним у двір Іванкові друзі (Антон Хижняк, Д.
Галицький, 1958, 116);
// Почати народжуватися одне
за одним (про дітей). [Денис:] Вийдеш заміж та
як спаруєшся із щоденним клопотом та
невгавною турботою, а ще як посиплються діти, то
вже й ніколи тобі буде згадувати минуле (Марко Кропивницький,
IV, 1959, 46); Потім, як посипалися одне за одним
діти і настала більша потреба в робочих руках,
він все частіше став хмуритися, бачачи сина за
книжкою (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 48).
6. Залунати, почутися :? усіх боків. Знов посипались
дрібні веселі акорди (Нечуй-Левицький, III, 1956, 311); Кожного
рвонуло за серце, покривились болісно обличчя,
посипались тихі прокльони (Степан Васильченко, II, 1959, 35); Коли оплески
вщухли, доповідач поцікавився, чи будуть запитання —
і запитання зразу посипались (Юрій Смолич, Розм. з чит.,
1953, 183); Посипались звідусіль жарти та примовки,
як це буває в простих людей, що сходяться до гурту
після нелегкої та любимої праці (Іван Цюпа, Вічний вогонь,
1960, 208);
// безос. Слів посипалося ще багато, але
вчинок не наступив жаден (Лесь Мартович, Тв., 1954, 326); — Хто ж
буде писати? — Нехай парторг! — посипалося з усіх
боків (Микола Ю. Тарновський, День.., 1963, 61).
7. Розбитися на скалки (про скло, шибку і т. ін.). Василь скочив через вікно, але так незручно, що шибка дзенькнула й посипалась на землю (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 66); Лукія стала на стілець і кулаком ударила у вікно. Посипалось скло, кров заюшила пальці (Олесь Донченко, III, 1956, 70); Надворі сухо тріснув постріл вартового, і слідом за ним під партизанськими кулями в будинку з дрібним дзенькотом посипались шибки (Іван Микитенко, II, 1957, 277).