в означеннях
Тлумачення, значення слова «посивілий»:

ПОСИ́ВІ́ЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до посивіти 1. Молода жінка, посивіла й змучена, чекала, вістей про чоловіка: може, хто напише хоч де могилка його (Юрій Яновський, II, 1954, 47); Воєвода хмурого вигляду литвин, з довгими, вже посивілими вусами (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 131); Глянь, всі ми закуті в залізо борці або посивілі в науках ченці, ми світочі сього народу (Леся Українка, I, 1951, 440);  * Образно. Сідає [Лукаш] під посивілим від снігу довгим віттям і крутить в руках сопілочку, часом усміхаючись, як дитина (Леся Українка, III, 1952, 267);
//  у знач. прикм. То ж за молодість високочолу Тост підносить посивілий друг (Максим Рильський, I, 1960, 226); Іду. Теплий вітерець бавиться моєю посивілою чуприною (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 5);  * Образно. Моя Батьківщина — не палац бучний Над смутком хаток посивілих (Максим Рильський, I, 1946, 207).

2. у знач. прикм. Який стан сірим, набув сірого відтінку. Метуть і метуть зимовії пороші Сніжком-залежком з посивілої хмари (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 100); Старий поворушив посивіле багаття (Михайло Стельмах, Щедрий вечір, 1967, 78).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 318.

Коментарі (0)