ПОТАЙКО́М, присл., розм. Те саме, що потай. Да й проситься [козак] у дівчини потайком (Словник Грінченка); Але та рана непомітна Розходилася потайком (Михайло Драй-Хмара, Вибр., 1969, 273).
ПОТАЙКО́М, присл., розм. Те саме, що потай. Да й проситься [козак] у дівчини потайком (Словник Грінченка); Але та рана непомітна Розходилася потайком (Михайло Драй-Хмара, Вибр., 1969, 273).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 395.