в означеннях
Тлумачення, значення слова «потайний»:

ПОТАЙНИ́Й, а, е.

1. Розташований або зроблений так, що його важко знайти, побачити, помітити. Двоє дверей: одні — маленькі, низькі — потайні; другі — великі (Степан Васильченко, III, 1960, 223); Функе сховав книжку в скриньку, замкнув, поклав ключик у потайну кишеню (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1948, 331); Ховали [селяни] листівки в потайні місця, берегли їх, як світлу надію на краще (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 205);
//  Відомий небагатьом або тільки комусь одному. [Неофіт-раб:] Мені казав один товариш-раб, що десь над Тібром, як перейти отруєну Маремму, є табор [табір] потайний рабів-повстанців (Леся Українка, II, 1951, 238); Кому вже, як не йому, Оленчукові, було краще знати потайні сиваські ходи, ніким не досліджені, не нанесені на жодній карті (Олесь Гончар, II, 1959, 397); Під корінням старої смереки Іван показав Франці потайну схованку, де зберігався прапор і заборонені книги, що про неї, крім них двох, не знає ніхто в світі (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1950, 55);
//  Захований від сторонніх очей, замаскований. Горе тим, хто зброю потайну Ховаючи, як злодій, під полою, Дерзне ступити на мости священні! (Максим Рильський, III, 1961, 9);
//  Скрадливий, ледь чутний. Їм часом здавалось, що вони чують чийсь хід потайний, глухе гупання барди, хекання втомлених грудей (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 312); Не раз стежила Улянка за цим птахом. Літ зозулячий безшумний, потайний, як у злодюжки (Олесь Донченко, IV, 1957, 103).
 Потайний ліхтар (ліхтарик) — ліхтар, світло якого замасковане з боків, так щоб іншим не було видно. Попереду йшов Курлов, присвічуючи собі під ноги потайним трофейним ліхтариком (Леонід Первомайський, Дикий мед, 1963, 262).

2. Який навмисне приховують від інших, тримають у таємниці; таємний. — Чи не було пак часом в тебе з кимсь якого потайного роману..? (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 330); [Матушка гумепя (подумавши):] Ти ще не була між нами, не бачила, що часом заводиться під чорною одежею. Чи матимеш, ти силу в собі подавити всі ті потайні чернечі гріхи, які з усіх боків обступлять тебе? (Панас Мирний, V, 1955, 71); — Про що ви говорите? Не доберу, — сказав Прохор, справді не вгадуючи потайних намірів тестя (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 68).

3. Глибоко затаєний у серці, не висловлений, не виявлений зовні (про думки, почуття, переживання). Лягав спати Михайло, може, не раз з потайною надією, що от ведмідь знов одвідає, і вночі не спав, прислухавсь, і бравсь за рушницю, що собі покупив (Марко Вовчок, I, 1955, 344); Я чув, як за дверима тихо, крадькома заспівало жіноче сопрано, немов вкладало в пісню давню потайну свою тугу (Степан Васильченко, I, 1959, 250); Коли зустрічались їхні погляди, хитрі Лук'янові очі свердлили брата, мов гострі буравчики, легко відгадуючи його потайні думки (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 99);
//  Невиразний, не цілком усвідомлений. Потайним дівочим відчуттям вона ніби догадується, що робиться з хлопцем (Михайло Стельмах, II, 1962, 336).

4. Який діє приховано, замасковано, не виявляючи свого справжнього обличчя. Як от рибалка, їздячи човном, кукольван розсипає, так той потайний зрадця Вуяхевич розсипав гіркі слова в козацькії душі (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 159); [Матрона:] А може й сам ти потайний сектяр? (Леся Українка, II, 1951, 527); Коли я приїхав до Києва на працю в газеті, поміж українським колом уславлено було мене за потайного п'яницю (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 199);
//  Який неохоче ділиться з іншими своїми думками, почуттями, намірами (про людину, її вдачу); скритний. — Ви людина палка, щира, одкрита, а ці люде хитрі, потайні (Нечуй-Левицький, V, 1966, 249); Вона, з природи була трохи потайна, то й не признавалася перед чоловіком у багатьох справах (Лесь Мартович, Тв., 1954, 234); Цих потайних Щербин і сам дідько не розбере, коли вони жартують, а коли правду говорять (Михайло Стельмах, I, 1962, 64).
Потайна гадюка (гадина), лайл. — про підступну, зловмисну людину. Чекай-но, знайду я тебе, знайду, потайна гадюко (Семен Журахович, Вечір.., 1958, 348); Потайний собака (сірко); рідко Потайна собака: а) який кусає несподівано, не гавкаючи. Потайного собаки гірш, треба боятися (Номис, 1864, № 3046); Не стерпів [Іван] нікому. Подобав на ту потайну собаку, що перше вкусить, заки гавкне (Лесь Мартович, Тв., 1954, 227); — Лягава служба у вас [прислужників], як у потайного сірка, того й дивись, вискочить з-під воріт, вхопить за литку (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 45); б) (лайл.) про підступну людину. [Камо:] Кривавий собака, потайний, ненажерний, приходить сюди, прибігає сюди і по камері нюшить... (Олександр Левада, Драми.., 1967, 8).

5. Те саме, що таємничий 1, 2. Її пашисте від холоду обличчя, її повні достиглі уста і потайні очі несуть назустріч панові збентеження і ніяковість (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 343);
//  Невідомий, незбагненний. Кожне слово Якимове було для них тайною, потайнішою од християнських тайн (Нечуй-Левицький, I, 1956, 194); І хотіла б [Настя] устати, та якась ласкава потайна рука силоміць очі закриває, надавлює чимсь (Степан Васильченко, I, 1959, 221).

6. Не дозволений законом, урядом; конспіративний, підпільний. [Прісцілла:] Коли побачить хто й подасть до суду, що ти вчащаєш на нічнії збори громади потайної, — не вборонить тебе ні зброя, ні одвага знана, ні рід патриціанський... (Леся Українка, II, 1951, 344); Який ти [партія правди] шлях пройшла у битві світовій, Зростила скільки серць і розумів завзятих, Як з іскри, виростав могутній геній твій У потайних гуртках, в Сибірі [Сибіру], в казематах! (Максим Рильський, III, 1961, 309).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 395.

Коментарі (0)