в означеннях
Тлумачення, значення слова «потакати»:

ПОТАКАТИ, аю, аєш і ПОТАКУВАТИ, ую, уєш, недок., ПОТАКНУТИ, ну, неш, док., розм.

1. Те саме, що підтакувати. — Ну, чого ж ти плутаєшся? — сміявся митрополит. — Адже ж Гегель був єретик? — Єретик, ваше високопреосвященство, — потакав Воздвиженський (Нечуй-Левицький, I, 1956, 365); За що ж, — хто-небудь попитає, — Зозуля Півня вихваляє? За те, що Півень годить їй Та потакати добре вміє (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 25); За все життя вона була навчена змовчувати чоловікові, особливо тоді, коли його місило та гризло всередині, і добре знала, що в такі хвилини йому не можна ні заперечувати, ні потакати (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 237); Говорив більше Сашко, а Гриць зрідка потакував та дещо додавав до його розповіді (Спиридон Добровольський, Олов'яні солдатики, 1961, 66); Почувши цареву бесіду, вони [міністри] згідно потакнули головами (Іван Франко, IV, 1950, 97); — Не кохаєш ти моєї небоги, пане Максиме... І не приголубив як слід... — Еге, еге... — потакнув і Лава (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 79).

2. тільки недок., перен., рідко. Потурати кому-, чому-небудь. — Що се ти, князю, дієш? Хіба на те послав тебе цар на Вкраїну, щоб ти потакав запорозьким бунтам? (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 171); Тучинський мовчав. На його обличчі грала посмішка, що з'являється у дорослої людини, коли вона потакає витребенькам дитини (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 320); Жінка у всім потакувала синові і готова була дати собі й око виймити [вийняти] за нього (Іван Франко, V, 1951, 287).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 396.

Коментарі (0)