ПОТАХА́ТИ, ає, недок., ПОТА́ХНУТИ, не, док.,
діал. Зменшуватися. В коновочці все мід потахає,
вже дівчині розуму не стає (Словник Грінченка);
// Стухати (про
пухлину). Проспавшися, почув [чоловік], що біль в нозі
зменшився і пухлина потахає (Іван Франко, XI, 1952, 342).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 398.