в означеннях
Тлумачення, значення слова «потанцювати»:

ПОТАНЦЮВА́ТИ, юю, юєш, док.

1. перех. і неперех. Танцювати якийсь час. Ой маю, маю і ноженята, Та ні з ким, матінко, потанцювати, Та ні з ким, серденько, потанцювати! (Тарас Шевченко, II, 1953, 297); — Так мені хотілось потанцювати та з дівчатами пожартувати (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 351); Кликали подруги Мар'яну потанцювати — відмовилась (Анатолій Шиян, Вибр., 1956, 529); З Анею Макаровою в час відпочинку можна, мабуть, потанцювати веселої полечки (Остап Вишня, I, 1956, 339);  * Образно. Коли б це Мар 'як так сказав рік тому, то й арапник потанцював би по його плечах, а тепер і економ розуміє: не треба дратувати дядьків, і так вони стали неначе оси (Михайло Стельмах, I, 1962, 523).
 Потанцюєш (потанцюєте і т. ін.) [у мене (у нас)] [циганської халяндри] — уживається як погроза кому-небудь. — Їй-богу, сину, не гай часу, їдь до Києва! Нехай тоді Ониська потанцює з своєю чехонею циганської халяндри (Нечуй-Левицький, III, 1956, 50); «Тепер ти, голубчику шибенної вдачі, потанцюєш і поскачеш у мене циганської халяндри», — звертався [Плачинда] в думках до Романа (Михайло Стельмах, I, 1962, 462); Хлопці дременули навтіки хто куди, а Халимониха кричала їм навздогін: — ..Я вас і дома знайду, голодранці. Ви ще в нас потанцюєте! (Петро Панч, II, 1956, 143).

2. перех. і неперех. Почати танцювати. [Мисочка:] Ой дуб-дуба, дуба, дуба... (Потанцював далі) (Яків Мамонтов. Тв., 1962, 471).

3. неперех., перен. Якийсь час підстрибувати, роблячи рухи, що нагадують танок; піти, побігти, підстрибуючи. Нудно такеньки завсіди перебувати холод, треба сидіти на печі, піджавши ноги, а коли вибігти на луку та потанцювати по снігу, то хутенько, наче опарений, вкинешся в хатку, на піч (Марко Вовчок, I, 1955, 289); Аж до Межигорського Спаса Потанцював сивий (Тарас Шевченко, II, 1963, 54);
//  Якийсь час дрижати, коливатися, підстрибувати (про предмети). Кузьма посміхнувся про себе і втупив очі на поплавок, який трохи потанцював, потім зник під водою (Петро Панч, Гарні хлопці, 1959, 158).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 397.

Коментарі (0)