ПО́ТЕМНО, рідко. Присл. до потемний;
// у знач.
присудк. сл. Згадуючи осінь, я завжди пригадую такий
малюночок.. В кімнаті потемно... В грубці — гора
золотого жару, дихає запашним теплом (Степан Васильченко, II, 1959,
261).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 402.