ПО́ТЕМНУ, присл., розм. Поночі, потемки, у темряві. Цього потемну не зробиш (Словник Грінченка); Іншим би разом вона побоялася йти отак потемну, а тут і не подумала — вийшла, й пішла, і йде (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 233).
ПО́ТЕМНУ, присл., розм. Поночі, потемки, у темряві. Цього потемну не зробиш (Словник Грінченка); Іншим би разом вона побоялася йти отак потемну, а тут і не подумала — вийшла, й пішла, і йде (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 233).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 402.