в означеннях
Тлумачення, значення слова «потерпати»:

ПОТЕРПАТИ, аю, аєш, недок., розм.

1. Відчувати страх перед ким-, чим-небудь; боятися. [Мак:] Який я герой!.. Це мені присвоїли Героя, а я весь час тоді так потерпав... (Олександр Корнійчук, Над Дніпром, 1960, 98); Коли ведмедя четверо гайдуків водили по вулицях, люди потерпали, дітей на горище ховали (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 29); Брехальський потерпав загинути нізащо, Та обов'язок свій одначе пам'ятав (Адам Міцкевич, П. Тадеуш, перекл. Рильського, 1949, 182);
//  Відчувати побоювання, що може статися щось недобре, неприємне, страшне. Лежу і потерпаю: ану ж дідьча кип'ячка бухне в тій хвилі, засичить, заклекотить і забулькоче (Іван Франко, IV, 1950, 17); З того часу, як з'явилася в домі Уляна, Тетяна Гордіївна соромилася запрошувати гостей, а коли й робила це вряди-годи, то весь вечір потерпала, чи не бовкне невістка якусь дурницю (Ігор Муратов, Жила.. вдова, 1960, 5);
//  Відчувати неспокій, тривожитися за кого-, що-небудь. Я потерпаю за свою дитину: саму покинула, а воно мале (Словник Грінченка); Лукіїні батьки ходили, мов приречені: знали, де переховується [від німців] їхня дочка, й потерпали за неї і за себе (Петро Панч, На калиновім мості, 1965, 308); На першій паровиці завжди сидів Петро Ярош, а на останній Василь Плачинда, і не тому, що був із боязких, а тому, що потерпав за срібло і золото (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 242).
Потерпати за свою шкуру див. шкура.

2. Терпіти злидні, нестатки, жити в нужді; тяжко бідувати. Йому зараз ніяк не хотілося, щоб у сестри склалося враження, ніби він там потерпає в степу: хай буде Вустя хоч за нього спокійною... (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 233);
//  Зазнавати прикростей, поневірянь. А що, дуже він «потерпає»? Бідний! «Попався, жучку, в панську ручку»! (Леся Українка, V, 1956, 184); Він не міг заспокоїтися, вже не йняв віри, що колись усе налагодиться, вважав, що йому доведеться завжди отак потерпати, зносити наругу від найближчої людини (Антон Хижняк, Килимок, 1961, 25); Її від чого, без чого. Дуже страждати, мучитися (від холоду, голоду, спраги і т. ін.). Михайлові соромно було ніжитись у теплі [санчастини], знаючи, що всі інші потерпають від холоду (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 258); Брянський теж потерпає без курива, але стоїчно зносить свої муки (Олесь Гончар, III, 1959, 28);
//  над чим. Докладати великих зусиль, вивчаючи що-небудь, виконуючи якусь роботу. Аркадій думав про товаришів. Всі до одного сиділи сьогодні дома, потерпали над граматикою, бо особливо страшно складати перші іспити (Олександр Копиленко, Тв., 1955, 408).

3. рідко. Те саме, що терпнути. Ой як іде [чоловік] з коршми [корчми], то й викрикає [викрикує], А на мені тіло та потерпає (Павло Чубинський, V, 1874, 1091); Вдруге за ці короткі хвилини відчув солдат Дем'ян.., що ноги йому терпнуть, потерпає цілий і аж вгинається під ним сама земля (Юрій Смолич, Реве та стогне.., 1960, 180);
//  Бути в стані нерухомості, заціпеніння. Розкривши роти, ловили козаки кожне слово гетьмана свого, а регіментарі стояли, опустивши голови, потерпаючи з страху (Натан Рибак, Переяславська Рада, 1953, 531); Тіло його ще потерпало, перейняте солодкими сонними лінощами (Юрій Смолич, Ми разом.., 1950, 71).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 404.

Коментарі (0)