ПОТЕРПІ́ТИ, терплю, терпиш; мн. потерплять; док.
1. перев. неперех. Зазнати чогось важкого,
неприємного (матеріальних втрат, кривди і т. ін.); дістати
фізичну або моральну травму; постраждати. — Бідні
люди, — мовив Герман. — ..Допустили огонь до ями
та й самі потерпіли (Іван Франко, VIII, 1952, 406);
// Зазнати
ушкодження внаслідок чого-небудь. Славно
трудяться українські будівельники на відбудові столиці
Узбекистану, що потерпіла від землетрусу (Вечірній Київ,
22.XII 1966, 2); Пергамент гетьманської грамоти трохи
потерпів від дотиків багатьох пальців (Натан Рибак, Переяславська
Рада, 1953, 117);
// тільки перех. У сполуч. з деякими
іменниками означає: дістати, пережити що-небудь (за
знач. ім.). Вона доразу пізнала, що панотець не
потерпів ніякого каліцтва (Лесь Мартович, Тв., 1954, 228); Дьяконов..
не знаходить у своєму спустошеному серці нічого, крім
тупого відчаю, зневіри у всьому й прокляття. Крах.
Потерпіли крах всі його пориви, його відданість, його
беззавітне служіння тому, кому так вірив і хто його
так жорстоко ошукав (Олесь Гончар, II, 1959, 439).
2. перех. і без додатка. Виявляти терпіння, терпіти
якийсь час. — Чим же ти одбудеш свадьбу і чим
житимеш?.. — Трошки потерпимо нужду, та будемо
робити, старатись та господарювати (Квітка-Основ'яненко, II, 1956,
298); — Християни, ми довго терпіли. Воно правда,
що пани товстобрюхі за людей нас не мають, як леви
рикають на мужика; народ розорили та ще й ганяють
за нами з москалями та посіпаками всякими. Наче за
звіром. Але потерпімо ще трохи (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 72);
Тимоньку, милий, що мені робити? У вир кинусь!
Тимко тяжко ворушить чорними бровами, скрушно
зітхає: — Потерпи трішки... (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 124);
//
перев. без додатка. Почекати якийсь час. Сьогодні ти вже
2 листи моїх матимеш, а я ще ні одного. Потерплю
до завтра (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 174); — Потерпи, буде і
на нашій вулиці свято! (Іван Багмут, Опов., 1959, 9); Мама
три ночі не ночувала дома. Вона забігала на хвилинку і
казала Лесі: —.. Ти вже потерпи, Лесенько,
дружочок мій (Оксана Іваненко, Таємниця, 1959, 91).
3. перев. із запереч. не, перех. Примирятися з ким-, чим-небудь; допустити, дозволити щось. — Діти! — крикне на своїх старий Шрам. — Так отеє ми потерпимо таку наругу! Спихайте Іванця к нечистій матері! (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 169); І згадався [Давидові] Матюха одразу, там, на піску, як стояли удвох: «Гляди мені, я контрреволюції не потерплю» (Андрій Головко, II, 1957, 37); Не любив Аркадій Павлович, коли хтось сторонній гудив його дітей..Такого Аркадій Павлович не потерпить і не дозволить (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 214).