в означеннях
Тлумачення, значення слова «потерти»:

ПОТЕРТИ, тру, треш, док., перех.

1. чим об що. Терти якийсь час. Мороз уже не раз мов опік [Пилипка].. Не по тура на те Пилинко, застановиться перепочити, потре те місце, де болить, похука в малі рученята та й знову підтюпцем далі (Панас Мирний, IV, 1955, 301); Віктор куйовдив пальцями волосся, потім підвівся і стомлено потер чоло долонею (Павло Автомонов, В. Кошик, 1954, 66); — І ти ж грати вмієш? — спитав Мирон. Яшко хитнув головою. Для чогось потер сопілкою об рукав, а тоді підніс до рота (Андрій Головко, I, 1957, 135).
 Потерти руки — гручи долопею об долоню, виразити задоволення, хвилювання і т. ін. — От, бачите! — Грушевський навіть потер руки від задоволення (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 96).

2. Тручи, завдати болю, пошкодити шкіру; стерти, натерти. З усього було видно, що марш буде далекий. Іван Антонович змушував своїх мінометників перевзутись при ньому, щоб не потерли ноги в дорозі (Олесь Гончар, III, 1959, 293).

3. Попсувати тривалим користуванням;
//  Довго носячи, зробити витертим, зношеним (одяг). Потерти рукава.

4. Тертям подрібнити.  * Образно. Вином підмуруй своє серце, Бо доля розвалить якраз: Потре нас дрібненько на порох Та й зліпить цеглину із нас... (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 275).

5. с. г. Очистити волокпо спеціальним знаряддям, вибивши з нього кострицю. В людей било [було] по сім кіп [конопель] та й тоті потерли, А у мене одна горстка у сіньох [у сінях] за дверми (Коломийки, 1969, 71).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 405.

Коментарі (0)