в означеннях
Тлумачення, значення слова «потішати»:

ПОТІШАТИ, аю, аєш, недок., ПОТІШИТИ, шу, шиш, док., перех.

1. Розважати, веселити кого-небудь своєю поведінкою, діями, виглядом і т. ін. Наче справжнії музики, Грають Півні та Індики, Деренчить Гусак. А Будяк всіх потішає, Підморгне і промовляє: «Оттак, квіти, так!..» (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 241); Два дебелі молодці з гамором увійшли до кімнати.. Оберст розвалькувато підійшов до солдатів, які, мабуть, просто потішали його. Добродушно ляснув одного з них по плечу (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 182); Дітей, що за ним так, як сарана, біжать, заставляє [чоловік] танцювати, а їм за те жменями.. горішки сипле... От той чоловік, потішивши дітей, скомандував: «Марш, музика, дальш!» (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 290).

2. Приносити задоволення, радість кому-небудь; тішити. Одно потішало Дарку на панській роботі, що там вона частенько могла бачитися з панною (Леся Українка, III, 1952, 640); Частіше мене засмучують звістки од Вас, а на цей раз дещо й потішило (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 459); Сидячи перед нареченою ватажка й козацького гетьмана, відшукав він для неї запашні й барвисті слова, щоб потішити жіноче закохане серце (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 63);
//  Милувати зір, слух і т. ін. Вулиці квітковими ароматами душу потішають (Іван І. Волошин, Озеро.., 1959, 10).

3. Заспокоювати кого-небудь, зменшувати чийсь неспокій, хвилювання. — Але бійся бога, Ґаво, що ж ми будемо робити? — Ни [ні], бог ласкав, і ви не згинете, — всміхаючись, потішав Ґава (Іван Франко, III, 1950, 67); Василина усе потішає Давида, що після її смерті ґрунт перейде Давидові (Михайло Стельмах, I, 1962, 138); Можна себе потішити, як той бубон на весіллі: «ще побачим, як там буде!» (Леся Українка, V, 1956, 70); Не було їм ні радості ніякої в житті, ні втіхи. Хіба що Остап потішить коли: — Нічого, виб'ємось у люди — легше стане (Андрій Головко, 11, 1957, 401);
//  Полегшувати чиєсь горе, страждання; втішати. — Марино! Годі, не плач... Може, воно й краще, що господь її [матір] прийняв... Не плач! — потішав п'яний Федір свою дочку (Панас Мирний, IV, 1955, 229); Поклали бійці товариша на мерзлу землю перед матір'ю край самої ями. Що сказати матері? Як пояснити? Чим потішити? (Олександр Довженко, I, 1959, 57).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 411.

Коментарі (0)