в означеннях
Тлумачення, значення слова «потішний»:

ПОТІ́ШНИЙ, а, е.

1. Який тішить, розважає, веселить когось. Тоді дорога спішна, коли розмова потішна (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 275); Яким станув при клітці, в котрій було ще кілька мавп, дивився на їх потішну міну і знов забув про світ (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 12); — Чули, Лукіє Назарівно? — Водій усміхнувся, видно, уявивши щось потішне, — На території нашого радгоспу радіоцвіркун з'явився... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 88).

2. заст. Признач. для публічної розваги. Не виключено, що при реконструкції на дні ізмайловських водойм буде виявлено старовинні ядра і зброю, які затонули під час потішних битв (Вечірній Київ, 22.III 1968, 4);
//  у знач. ім. потішні, них, мн. Військопі загоїш, створені в 1683 р. для Військових ігор царевича Петра Олексійовича.
 Потішні вогні — фейєрверк.

3. діал. Утішний. — Добре, — каже Петро (жаль йому було сердешної бабусі), — піду,.. принесу вам потішну звістку (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 137).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 412.

Коментарі (0)