ПО́ТЯГ 1, у, чол.
1. до чого, з інфін. Настійне прагнення
до чого-небудь, сильна внутрішня потреба робити щось,
бути десь. Багато дум тривожило молоду Радюкочу
голову в тій хатині! І він почував у собі силу й потяг до
того, щоб розкинуть свої думи між людьми (Нечуй-Левицький,
I, 1956, 448); Тихий океан перестав для нього бути
вільним і чистим океаном його молодості.., — проте
Дорошенко почуває й зараз непереборний потяг бути там
(Олесь Гончар, Тронка, 1963, 214); Мати померла, і Оксен
зовсім втратив потяг до рідного дворища (Григорій Тютюнник, Вир,
1964, 74);
// Велика зацікавленість чим-небудь. Змалку
відпивав Тарас великий потяг до мистецтва (Слово про
Кобзаря, 1961, 19).
2. до кого. Посилена, непереборна схильність до кого-небудь, настійна потреба спілкуватися з певною особою. З тієї хвилини, коли він.. відчув, що у своїй безпорадності вона шукає опору навіть у нього, щось буквально поробилося з Бронком. Відчував потяг до Ольги Річинської (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 563); Вона відзначила, що кум Антін має великий потяг до дітей (Степан Чорнобривець, Вилвол. земля, 1950, 146); Після цієї розмови у них [Хоми та Люби] майже зразу виник потяг одного до одного (Максим Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 385).
3. псих., фізіол. Напівсвідоме, інстинктивне прагнення до чого-небудь. В процесі історичного розвитку людства значна частина тваринних інстинктивних потягів трансформувалась у людські жадання (Наука і життя, 7, 1971, 36); — Ви знаєте, що таке ностальгія? Це — хвороба. Це — хворобливий потяг, болюча туга за рідним краєм (Олесь Донченко, II, 1956, 99); Він просто йшов, не думаючи ні про що, і тільки якийсь підсвідомий потяг вивів його крізь широко розчинені ворота на вулицю (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 449).