ПОТЯ́ГНЕНИЙ, ПОТЯ́ГНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас.
мин. ч. до потягнути, потягти. Промайнув мій погляд,
немов потягнений невидимою силою, до дверей кімнати
(Ольга Кобилянська, I, 1956, 529);
// потягнено, потягнуто, безос.
присудк. сл. Потягнено його з дому, страхано в'язницею,
карами, засланням... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 102).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 436.