в означеннях
Тлумачення, значення слова «потягнутися»:

ПОТЯГНУТИСЯ 2 і ПОТЯГТИСЯ, тягнуся, тягнешся; мин. ч. потягнувся, тягнулася, лося і потягся, тяглася, лося; док.

1. Випростуючись або витягаючись, податися в напрямку до кого-, чого-небудь. Мокрина потяглася за його рукою, обвила свої гарячі, голі по лікті руки кругом його шиї (Нечуй-Левицький, II, 1956, 236); Всі встали й потяглися з чарками до старого осиротілого батька (Олександр Довженко, I, 1958, 340); Дебела рука потягнулася до сивих вусів (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 26);
//  чим. Витягти руку, губи і т. ін. в напрямку до когось, чогось. Він. потягнувся було рукою до кобури, намагаючись вихопити зброю (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 13); Черниш іще здалеку впізнав свого коня.. Він теж впізнав Черниша і потягнувся йому шиєю назустріч (Олесь Гончар, III, 1959, 88); Федя ліг на одну з лав у човні і, перехилившись через борт, потягся губами до води (Микола Трублаїні, I, 1955, 99);  * Образно. Тужава земля потягнулась до сонця устами (Андрій Малишко, Звенигора, 1959, 172);
//  Почати тягтися вгору, рости (про рослини); підрости, стати вищим. Потали сніги; зелені озимі засіви веселенько потяглися вгору, виправляючи зібгане снігом листячко (Любов Яновська, I, 1959, 31); — Усе, що корінь має, до сонця потягнулося (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 307); Напевне, вже й ті дві берізки, які він посадив матері на згадку, досі потяглися вгору, зашуміли зеленим шумовинням (Юрій Збанацький, Сеспель, 1961, 99).
Потягнувся (потягся) очима хто до кого — чого; Очі потягнулися (потяглися) чиї до кого — чого — хтось спрямував погляд на кого-, що-небудь. Оксана Остапівна проясніла, потяглася очима до сцени (Іван Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 37); Чимало очей німо потягнулися до Леся Якубенка (Михайло Стельмах, I, 1962, 563); Потягнутися (потягтися) думками до кого — чого — почати думати Про когось, щось. Він знову потягнувся всіма думками до Красносілки (Анатолій Хорунжий, Незакінчений політ, 1960, 180).

2. Повільно потекти. — Тьфу! — густий плювок слини потягся через губу додолу (Панас Мирний, I, 1954, 200); Вода струмочками потяглася з горбів, потім буйним потоком ринула у картер (Гордій Коцюба, Перед грозою, 1958, 112);
//  Почати поширюватися легкими струменями (про дим, повітря і т. ін.). Потяг [Чіпка люльку] раз, удруге — осіяли сіни й важкий дим потягся невеличкими мотузочками (Панас Мирний, II, 1954, 225).

3. Будучи прикріпленим до чого-небудь, почати волочитися, переміщатися за ним. Граната гримнула під гусеницею, гусениця, сповзаючи, потяглась за машиною, мов гадюка (Олесь Гончар, III, 1959, 279);  * Образно. — За паровим плугом потяглися й бунти альфельдських рільних робітників (Іван Франко, III, 1950, 217);
//  Пролягти слідом за тим, що (хто) рухається. Котиться з неба зоря,.. а за нею потягся червоний, довгий хвіст, неначе мітла (Нечуй-Левицький, III, 1956, 270); В лісові хащі, в пітьму ночі, потяглися чорні, зловісні сліди ворога (Юрій Збанацький, Ліс. красуня, 1955, 163).

4. Повільно піти, поїхати, вирушити куди-небудь (часто про ряд, низку когось, чогось). Купи старців потяглись відусюди, Всипали двір голодуючі люди (Павло Грабовський, I, 1959, 240); Задзеленчав дзвінок. Усі один за одним потягнулись до другої кімнати (Степан Васильченко, I, 1959, 89); Одного ранку потягнулись із села на хутір підводи з пожитками (Михайло Стельмах, II, 1962, 402); Загрузаючи по черево, сопучи і чвакаючи, вона [корова] потяглася до купин зеленої осоки (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 305);
//  за ким. Піти слідом за кимсь, разом із ким-небудь. Потягнуся вже і я За дідом до лісу (Степан Руданський, Тв., 1959, 155); Гриць потягся мовчки за жінкою додому (Лесь Мартович, Тв., 1954, 71);
//  Почати пересуватися в повітрі, полетіти (перев. низкою). Від степу від широкого До моря до глибокого За вітром потяглась [хмара] (Леонід Глібов. Вибр., 1951, 70); Потяглися у вирій ключі журавлині (Ярослав Гримайло, Кавалер.., 1955, 146); До вирішальної ділянки фронту з усіх кінців потяглися ескадрильї (Семен Скляренко, Орл. крила, 1948, 76);  * Образно. Думи та мрії, невиразні і мінливі, як у небі хмари, потягнулися в голові довгою нудотною чередою (Степан Васильченко, II, 1959, 40).

5. Почати повільно, одноманітно проходити, текти (про дні, роки і т. ін.). Настала пилипівка. Потяглися довгі, як море, ночі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 285); Потяглися роки за роками. Від батька йшли-йшли невтішні листи та й перестали (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 14); Потягнулися короткі, тьмяні, мрячні дні (Василь Козаченко, Сальвія, 1956, 74).

6. Простягтися на великому просторі, вздовж чого-небудь, довгою низкою. Коли виїхали за село, потяглися степи аж до самого неба, рівні, довгі та широкі (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 300); Село.. потяглося смугою низом понад річкою аж до самого ліска (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 97); Мотоцикл сердитим звірком підстрибує по шляху, обабіч якого потягнулися дубові ліси (Михайло Стельмах, II, 1962, 139);
//  Бути протягнутим у певному напрямку (про дріт, мотузок і т. ін.). Від Філоновської потяглися .. пасма телефонних дротів до штабу армії (Ле і Левада, Південний захід, 1950, 168);  * Образно. Нитки секретних зв'язків потяглися в табір військовополонених (Радянська Україна, 20.XII 1962, 3);
//  Пролягти довгою смугою, виділяючись на тлі чого-небудь. Стояв [Каїн] отак на місці, Кривавим світлом вечора облитий, А тінь його довжезна потяглась Ген-ген степом (Іван Франко, X, 1954, 373); Дорога поміж хлібами, поміж городами через балки та вибалки потяглася ген-ген до самого виднокругу (Олесь Гончар, II, 1959, 238); По всьому лісі переплуталося косе проміння,.. воно обплутало дерева й потяглося через дорогу, мов казкова заслона, мов ріка з чарівною водою (Юрій Яновський, II, 1958, 212).

7. перен. Відчути прагнення до чого-небудь, потяг до кого-, чого-небудь. Робітники потяглися до спільної боротьби, до свободи і до соціалізму (Ленін, 8, 1970, 175); Жадібно потяглася [Катерина] до науки, розкрила книги (Михайло Чабанівський, Шляхами.., 1961, 73); Поет [Т. Шевченко] всім серцем потягнувся до сина раба [А.-Ф. Олдріджа], бо трагічна невільницька життєва доля їх обох була дуже схожою (Слово про Кобзаря, 1961, 134).

8. розм. Докласти багато зусиль, щоб досягти чого-небудь. Скільки потягся мій батько, поки на вчителя вивів мене (Архип Тесленко, З книги життя, 1918, 100);
//  Зібрати достатньо коштів для чогось. Як потягнувся на юшку, то розстарайся і на петрушку (Українські народні прислів'я та приказки, 1963, 67).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 439.

Коментарі (0)