ПОТЯ́ТИ, тну, тнеш, док., перех., заст.
1. Убити, зарубати. — Жеребець його вельми призвичаєний до свого пана, його треба потяти! (Павло Загребельний, Диво, 1968, 149).
2. Зрізати, зрубати.
ПОТЯ́ТИ, тну, тнеш, док., перех., заст.
1. Убити, зарубати. — Жеребець його вельми призвичаєний до свого пана, його треба потяти! (Павло Загребельний, Диво, 1968, 149).
2. Зрізати, зрубати.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 440.