ПОТЬМЯНІ́ШАТИ, ає. Док. до тьмянішати. Потьмянішала [далечінь], набула бруднувато-зеленого тону пляшкового скла (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 229).
ПОТЬМЯНІ́ШАТИ, ає. Док. до тьмянішати. Потьмянішала [далечінь], набула бруднувато-зеленого тону пляшкового скла (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 229).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 440.