ПОТЮПА́ЧИТИ, чу, чиш, док., розм. Те саме, що потюпати. Загін потюпачив до центру села (Олесь Гончар, II, 1959, 12); Сивоок.. похмуро потюпачив слідом за возом (Павло Загребельний, Диво, 1968, 158).
ПОТЮПА́ЧИТИ, чу, чиш, док., розм. Те саме, що потюпати. Загін потюпачив до центру села (Олесь Гончар, II, 1959, 12); Сивоок.. похмуро потюпачив слідом за возом (Павло Загребельний, Диво, 1968, 158).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 435.