в означеннях
Тлумачення, значення слова «поточити»:

ПОТОЧИТИ 1, точу, точиш, док., перех.

1. Наточивши, зробити все або багато чого-небудь гострим.

2. Зіпсувати, знищити все або багато чого-небудь; поїсти щось у багатьох місцях (про гризунів, комах і т. ін.). — Дайте йому молотить з тієї скирти, що затекла і миші поточили (Олекса Стороженко, I, 1957, 31); — І коли вже ви, діду, вгомонитеся? — озвався чийсь докірливий голос. — Пан та пан... Давно вже тих панів черва у могилі поточила (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 140);  * Образно. Бліндажі і ходи сполучень поточили село, мов шашіль (Олександр Довженко, III, 1960, 392).

3. Точити (див. точити 1) якийсь час. Остап.. вийняв ніж, поточив його об камінь і почав обтинати кружка Соломіїне волосся (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 344).
Поточити ляси (язики) — те саме, що Ляси точити (якийсь час) (див. ляси). Поговорили про оперу, згадали Давіда, віддали належне Лафонтену і трохи поточили ляси з приводу Ламартіна (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 28); Плетухи поточили язики і знайшли собі інші теми (Вадим Собко, Нам спокій.., 1959, 22).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 419.

Коментарі (0)

ПОТОЧИТИ 2, точу, точиш, док., перех. Точити (див. точити 2) якийсь час.
Поточити кров з кого — те саме, що Пити (смоктати, ссати і т. ін.) кров (якийсь час) (див. кров). — Ще ми мало робили, ще з нас мало сліз та крові точили... хай ще два роки поточать!.. (Панас Мирний, II, 1954, 61).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 419.

Коментарі (0)