в означеннях
Тлумачення, значення слова «потоп»:

ПОТО́П, у, чол. За біблійною легендою — повінь, яку через гріхи людей наслав бог, щоб затопити землю. Пальцем потопу не заставити! (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 287); Молять бога, щоб він оборонив люд од огня, меча, потопу, гладу [голоду], трусу і хороби (Олекса Стороженко, I, 1957, 162); Тікають фашисти у пори, як звірі при другім потопі (Андрій Малишко, Чотири літа, 1946, 13); Серед численних релігійних вигадок особливою популярністю у віруючих користувався біблійний міф про всесвітній потоп (Наука і життя, 7, 1958, 48);
//  Велика повінь, великий розлив води. Про те вона побивається, Щоб не зніс потоп їх хатиноньки (Михайло Старицький, Вибр., 1959, 61); Веселих пташок у гаях пересвист, І села, й ліси — все в веснянім потопі! (Іван Нехода, Хто сіє вітер, 1959, 220);  * Образно. Ранком ішов сніг. Рівний, густий і теплий.. Ряди домів, ряди дерев, як білі тіні, йшли кудись в далеч і розпливались в тумані. Білий потоп (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 185);  * У порівняннях. Надворі, неначе потоп, дощ невпинний. Вітер віє крізь стелю і ллється вода (Леся Українка, IV, 1954, 265); З-над океану мовчазним потопом Нахлине тьма (Микола Бажан, Вибр., 1940, 174).
Від потопу — з давніх-давен. У джунглях Бразілії Плодилися [гадюки] від потопу (Ігор Муратов, Осінні сурми, 1964, 74); До потопу — дуже довго. — Уже люди й додому поїхали, а тут, мабуть, до ..потопу сидітимем (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 148); Після нас (після мене, а там і т. ін.) хоч потоп — байдуже, що буде потім, аби зараз Було добре, вигідно і т. ін. Природна майстерня була за часів царизму справжнім роздоллям для носіїв вузьколобого «після нас хоч потоп» (Радянська Україна, 9.IV 1967, 4); — Вона, мені здається, далі свого носа не бачить. Аби їй було добре та тепло, а там хоч потоп (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 437).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 416.

Коментарі (0)