в означеннях
Тлумачення, значення слова «потоптати»:

ПОТОПТАТИ, топчу, топчеш, док., перех.

1. Топчучи, прим'яти, придавити, роздушити (перев. все або багато чого-небудь). По квітничку собака поскакав, Усе понівечив і потоптав (Леонід Глібов, Вибр., 1951, 130); Пішло все обертом... Ні землі під ногами, ні музиків не чую! Думаю лише про те, щоб не впасти і не потоптати Веклі ноги (Євген Кравченко, Квіти.., 1959, 95); Як вона [ватра] розпалахтілась дуже, Ти байдуже глянула на мене, Слово інше кинула, студене, Потоптала ватру ти байдуже (Дмитро Павличко, Бистрина, 1959, 207);
//  Знищити, затоптати ногами, копитами всіх або багатьох. Потопили [ляхи] полохливих, Завзятших напали, Постріляли, порубали, Кіньми потоптали (Пантелеймон Куліш, Вибр., 1969, 335); Як у п'ятницю зайнявся ранок, потоптали [русичі] половців у прах (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 164);
//  перен. Побити, знищити (про мороз, вітер). Барвінок цвів і зеленів, Слався, розстилався; Та недосвіт перед світом В садочок укрався, Потоптав веселі квіти, Побив... Поморозив... (Тарас Шевченко, II, 1963, 399); Прорвавсь суховій і суремить над світом: — Усе попалю, потопчу я цим літом! Аж знову ліси на путі, Зелені, високі, густі (Ярослав Шпорта, Твої літа, 1950, 24).

2. перен. Грубо порушити що-небудь, зневажити когось, щось. Не вертайся — оставайся За горами, за морями: Я порвала, потоптала Усі зв'язки поміж нами (Павло Грабовський, I, 1959, 586); Скільки днів і ночей минуло в мріях про майбутнього синочка, а чи донечку.. І ось Прохор хоче цю мрію вбити, хоче одібрати від неї щастя, потоптати материнські почуття (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 245); [Маринка:] Я не потоптала честі і совісті. Повір мені, Грицю (Валентин Речмедін, Твій побратим, 1962, 128).

3. Ходити, топчучи що-небудь, якийсь час. Піде вона оглядати своє царство. Над басейнами нахилиться, заглядаючи в сріблясту глибінь,.. запашних цвітників потопче радісний килим (Гнат Хоткевич, II, 1966, 57).

4. розм. Стоптати, зносити взуття. Десь вона вже потоптала черевики, на дорогу вибігаючи, виплакала карі очі, чумаченька дожидаючи... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 183).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 418.

Коментарі (0)