ПОТОПТА́ТИСЯ, топчуся, топчешся, док. Топтатися
якийсь час. — Немає заводу, Варочко. Відплив на
Кавказ, — каже Артем і, потоптавшись на місці, додає:
— І всі родини робітників відпливли (Василь Кучер,
Чорноморці, 1956, 458); Потоптавшись тут і там
безпорадно, Савко з Марією побігли до потоку (Петро Козланюк, Ю. Крук,
1950, 220); * Образно. Краю мій! .. Багато по тобі
пройшло-потопталося літ і віків, багато розлилося сліз
та горя (Панас Мирний, IV, 1955, 315);
// розм. Потанцювати
якийсь час. Вона трохи потопталась в «вальці» [вальсі]
(Леся Українка, III, 1952, 671).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 418.