Словник української мови

ПОТОПТА́ТИСЯ, топчуся, топчешся, док. Топтатися якийсь час. — Немає заводу, Варочко. Відплив на Кавказ, — каже Артем і, потоптавшись на місці, додає: — І всі родини робітників відпливли (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 458); Потоптавшись тут і там безпорадно, Савко з Марією побігли до потоку (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1950, 220);  * Образно. Краю мій! .. Багато по тобі пройшло-потопталося літ і віків, багато розлилося сліз та горя (Панас Мирний, IV, 1955, 315);
//  розм. Потанцювати якийсь час. Вона трохи потопталась в «вальці» [вальсі] (Леся Українка, III, 1952, 671).