ПОТОПИ́ТИ 1, топлю, топиш; мн. потоплять; док., перех. і без додатка. Топити (див. топити 1) якийсь час.
ПОТОПИ́ТИ 1, топлю, топиш; мн. потоплять; док., перех. і без додатка. Топити (див. топити 1) якийсь час.
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 417.