ПОТРЕБУВАТИ, ую, уєш, недок.
1. Відчувати
нестачу чогось, необхідність у кому-, чому-небудь. Хто
здоров, той ліків не потребує (Номис, 1864, № 8345);
Ще недавно натякав [Макар Іванович], що потребує
помічника (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 164); Бабця було прийшла,
сіла коло ліжка, хотіла побалакати, але Маруся
сказала, що чує себе не зовсім здоровою і потребує спокою
(Гнат Хоткевич, II, 1966, 133); Сьогодні сказали на фабриці, що
більше мене не потребують. Не тільки мене, але
п'ятсот нас (Мирослав Ірчан, II, 1958, 146); — Ми вашої землі не
потребуємо, а ви на нашу не зазіхайте (Натан Рибак, Переяславська
Рада, 1953, 554);
// Вимагати певних умов для розвитку,
виконання, здійснення і т. ін. чого-небудь. Справ було
багато, а головне — таких справ, що потребували його
особистого втручання (Панас Кочура, Золота грамота, 1960,
126); Води гречка потребує втроє більше, ніж просо,
і вдвоє більше, ніж пшениця (Хлібороб України, 3, 1969,
10).
2. діал., з інфін. і част. не. Мусити. Спішить [Тарас] додому, рад би птицею злетіти, щоби мама не потребувала ждати на нього (Степан Ковалів, Світ.., 1960, 34); Була неділя. Він не потребував іти до бюра [канцелярії] (Антін Крушельницький, Буденний хліб.., 1960, 71).