ПОТРІПОТА́ТИ, оче і ПОТРІПОТІ́ТИ, отить, док. Тріпотати, тріпотіти якийсь час. Так мій голос потріпоче І замовкне назавжди (Сава Голованівський, З листів.., 1940, 25); Перш ніж зникнути в парадному, рука в білій рукавичці потріпотіла в повітрі (Олесь Гончар, Циклон, 1970, 137).