ПОТРО́ХУ-ТРО́ХУ, присл., розм. Те саме, що потроху. Потроху-троху й вивчився працювати — там такі штучки різьбив на верстаті, що хоч на виставку (Юрій Яновський, II, 1954, 18).
ПОТРО́ХУ-ТРО́ХУ, присл., розм. Те саме, що потроху. Потроху-троху й вивчився працювати — там такі штучки різьбив на верстаті, що хоч на виставку (Юрій Яновський, II, 1954, 18).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 427.