в означеннях
Тлумачення, значення слова «потрощити»:

ПОТРОЩИТИ, рощу, рощиш, док., перех., розм.

1. З силою розламати, розбити на частини (часто все або багато чого-небудь); розтрощити. — Ти чого став..? — гукала друга [жінка] на чоловіка. — Чом не возьмеш ломаку та не потрощиш їм тоту [ту] машину..! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 256); До такого [потока] й не підступиш близько.. І нема на нім жолобків, щоб напитися було подорожньому: все одно він потрощить тобі, понищить (Гнат Хоткевич, II, 1966, 301); — Ви хотіли тільки налякати пана, побити, потрощити йому зі злості вікна (Михайло Стельмах, I, 1962, 451);  * Образно. — Отаке тепер в мене розбите серце! Ви потрощили моє серце (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 65); Все потрощила, пошматувала, рознесла війна (Петро Дорошко, Не повтори.., 1968, 11);
//  безос. Один із плотів.. трапив між каміння, і тисячі колодок в лікоть завтовшки потрощило і розметало на дрібні тріски (Олекса Стороженко, I, 1957, 241);
//  Розчавити, роздробити (перев. що-небудь крихке, ламке). Як обрізують тютюн, то кожну бадилину, кожний лист у кожної дівки в руці бачить [тютюнник], .. — і як нанизала, і чи потрощила (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 261); Колеса махали зубцями, неначе хотіли вхопити чоловіка й потрощити його на шматочки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 97); Щогла, підпливши до берега,.. разів зо два збила Сева з ніг і могла потрощити йому кості (Юрій Яновський, II, 1958, 53);
//  безос. Земля вибухнула під ним. Гострий біль пронизав зігнуті в стременах ноги до самих колін. «Потрощило!» майнуло в голові (Голчар, III, 1959, 223).

2. Побити, повбивати всіх або багатьох (ворогів, супротивників і т. ін.). Супротивних потрощив [Еней]: Махне мечем — врагів десятки Лежать, повиставлявши п'ятки (Іван Котляревський, I, 1952, 259); Він пручався й репетував: — Пустіть!.. Я їм голови позриваю!.. Повбиваю!.. Потрощу!.. (Борис Грінченко, II, 1963, 370); [Чіл:] Всіх потрощу! Всі забирайтесь геть! (Іван Кочерга, П'єси, 1951, 205).

3. фам. Жадібно з'їсти, поглинути (їжу). Допивши стакан чаю і потрощивши усі сухарці, Марта Кирилівна встала (Нечуй-Левицький, VI, 1966, 16); — Ви знаєте, вночі у вагоні перегриз [собака] мотузку і потрощив ущент цілий клунок харчів однієї сердитої баби (Олександр Копиленко, Сонячний ранок, 1951, 172).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 427.

Коментарі (0)