ПОТРУБИ́ТИ, трублю, трубиш; мн. потрублять; док. Трубити (у 1—4 знач.) якийсь час. Машина.. спинилась перед під'їздом особняка. Шурка Понеділок гучно і протяжно потрубив у клаксон (Юрій Смолич, V, 1959, 761).
ПОТРУБИ́ТИ, трублю, трубиш; мн. потрублять; док. Трубити (у 1—4 знач.) якийсь час. Машина.. спинилась перед під'їздом особняка. Шурка Понеділок гучно і протяжно потрубив у клаксон (Юрій Смолич, V, 1959, 761).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 428.