в означеннях
Тлумачення, значення слова «потуга»:

ПОТУ́ГА, и, жін.

1. Велике зусилля, напруження м'язів при якій-небудь роботі, якомусь рухові. Гей, закипіла на нивах робота! Косе [косить] і в'яже до поту біднота. Косе і день вона, косе і другий, Гнеться і в'ється, як гад од потуги (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 85); Сахно підскочила й вхопилася за гілляку. Ще потуга — і вона повисла на руках (Юрій Смолич, I, 1958, 90); Дядько Микита замовк і ретельно цьвохкав кобильчину, що з великою потугою вивозила з яру сани (Іван Кириленко, Вибр., 1960, 27);
//  тільки мн. Скорочення м'язів черевного преса під час родів. В законні дев'ять місяців почалися у матері Октава родові потуги (Михайло Стельмах, I, 1962, 88); Недостатній розвиток м'язів черевного преса веде при родах до вторинної слабості потуг, в зв'язку з чим роди звичайно затягуються (Фізичне виховання жінки, 1954, 13).

2. тільки мн., перен. Відчайдушні спроби, зусилля (звичайно марні, безплідні) досягти чого-небудь, здійснити щось. Нагадуючи фашистським варварам уроки історії, поет [В. Сосюра] знаходить гарячі слова, які бичують загарбників, розкривають їх маячливі плани й потуги повернути назад колесо історії (Історія української літератури, II, 1956, 422); Реакційна суть.. антимарксистських ідеологічних потуг сучасного ревізіонізму була цілком викрита на XX, XXI, XXII з'їздах КПРС (Комуніст України, 4, 1962, 26).

3. розм. Те саме, що міць 2—4. Хо збирає всю свою потугу: проймаючим холодом віє борода його, чудодійна сила, мов хмари ті, насуває найстрашніші картини перед очі лектора (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 174); Сталь рвонула в усі боки, пручнулася чимдуж, вдарилася об товсті стіни конвертора, але вони стримали цей натиск і спрямували всю потугу вибуху вниз (Павло Загребельний, Спека, 1961, 164).

4. заст. Військова сила, військо. Це було тої доби, коли розпанахана Україна мусила у московського царя Олексія Михайловича оборони шукати, коли він уже, по Переяславській Раді, послав свої потуги в Литву (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 4); — Біда, отамане, — прискакав Вовтузенко. — Суне нова потуга! (Олександр Довженко, I, 1958, 264).
 На потугу — на підмогу. Чотири тисячі охочої донської «голитьби» — одчайдушних козаків — на потугу Хмельницькому вів завзятий молодий отаман Степан Разя (Яків Качура, Вибр., 1953, 40).

5. діал. Підтримка, утіха. Позирну в вікно..: «Боже! оце мої розкоші йдуть! Оце моя затула й потуга!» (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 285); [Сава:] Мені та потуга буде, що я за свою віру загину (Микола Костомаров, I, 1967, 190).

6. діал. Біда, нещастя. Ой сподівайся, коню вороненький, На себе й потуги! (Думи та історичні пісні, 1941, 196).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 430.

Коментарі (0)