ПОТУРБУВАТИСЯ, уюся, уєшся, док.
1. Відчути неспокій, хвилювання; занепокоїтися, стривожитися. Вийшов [Кармель] з хати, каже: «Душно мені щось, піду трохи». Мати стара потурбувалася, чи не хворість яка викидається (Марко Вовчок, I, 1955, 355).
2. Виявити увагу до чиїх-небудь потреб, піклування
про когось, щось; постаратися зробити послугу
комусь. — Коли б земля розступилася — так би крізь
землю й пішла. — Бог з вами, тітко! — умовляє
Одарка. — У вас он дочка.. Хто об їй потурбується без
вас? (Панас Мирний, III, 1954, 30); В селі вони [артисти]
розійшлися по хатах. Саксаганський перш за все
потурбувався, щоб артистки потрапили в можливо кращі умови
(Юхим Мартич, Повість про нар. артиста, 1954, 100); Після
закінчення курсу лікування дільничний лікар
потурбувався про транспорт для хворої, щоб відвезти її з
Житомира додому (Радянська Україна, 27.VIII 1959, 3);
// перев. з
інфін., у формі наказ. сп. Уживається для вираження
ввічливого прохання, спонукання зробити що-небудь.
[Чергова готелю:] Громадянине, ця кімната
зайнята. Потурбуйтесь звільнити приміщення (Іван Кочерга,
II, 1956, 255); — Зараз, Орисенько, дівчатка тебе
помиють, переодягнуть, і тоді ведіть її пообідати..
Галя і Надя, — звернулась вона до дівчаток, — просили —
так потурбуйтеся! (Оксана Іваненко, Таємниця. 1959, 80).
3. Турбуватися якийсь час.