ПОТУРЛИ́ТИ, лю, лиш, док., перех., діал. Погнати. Зрадів парубок.. та мерщій потурлив барана на ярмарок (Українські народні казки, легенди.., 1957, 397); [Михайло:] Киргизи коней.. уосени на очах наших потурлили у степ, і вони пропали (Карпенко-Карий, II, 1960, 156).