ПОТУСКНІ́ЛИЙ, ПОТУ́СКЛИЙ, а, е, рідко. Дієпр. акт. мин. ч. до потускніти, потускнути. Дивився [Єгор] на жінку й більш, ні на кого, вилупивши свої великі, потускнілі від горілки очі (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 241); Потускнілі місця на латунних та алюмінієвих поверхнях можна легко обновити, якщо протерти їх гумкою для витирання чорнила (Вечірній Київ, 26.II 1970, 4); Ви добре бачите, як потусклі очі вашого приятеля блиснули (Любов Яновська, I, 1959, 432).