ПОТУСКНІ́ТИ, іє і ПОТУ́СКНУТИ, не, рідко. Док. до тускніти, тускнути. Уже в неї очі від безсонних нічок потускніли, личко поблідло-пожовкло (Панас Мирний, III, 1954, 385); Гранітні сходи залишилися недоторканими, тільки блиску на них вже не стало, ніби потускніли і зістарилися вони за ці два роки горя (Вадим Собко, Зор. крила, 1950, 328); — Нехай сонечко на мене не світить, нехай місяць для мене потускне (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 439).