ПОТВЕРДІШАТИ, ає, док.
1. Док. до твердішати. Їжакувате обличчя Безбородька ще більше відстовбурчилося, мовби на ньому потвердішала щетина (Михайло Стельмах, I, 1962, 150).
2. перен. Стати стійкішим, рішучішим; укріпитися в
переконаннях. — Народ тепер здорово потвердішав!
(Остап Вишня, I, 1956, 394);
// Набрати рішучішого виразу
або інтонації (про обличчя, голос тощо). Він вибрався
на полудрабок, зручніше вмостився, а з його очей
струсилась п'янкувата посмішечка, — вони одразу
потвердішали і причаїли в кутках іронічну озлобленість
(Михайло Стельмах, Правда.., 1961, 358).
3. перен. Стати суворішим, менш чуйним (про вдачу).