в означеннях
Тлумачення, значення слова «потвора»:

ПОТВО́РА, и, жін.

1. Страхітлива фантастична істота; страховище. — Я дрожав [тремтів] і плакав, слухаючи тих [страшних] повістей, і моя дитиняча уява сплітала мимоволі стать вуйка з усіми найстрашнішими казочними [казковими] потворами (Іван Франко, I, 1955, 345); У шпарку Таня зазирнула — І що ж там бачить? .. За столом Потвори гомонять кругом (Пушкін, Є. Онєгін, перекл. Рильського, 1949, 125); Тамара майже не спала цієї ночі. Її душили страхіття, їй ввижалися страшні потвори (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 189); Медуза — в грецькій міфології потвора, на голові якої замість волосся змії, погляд її обертав усе живе на камінь (Радянське літературознавство, З, 1966, 39);  * У порівняннях. Купка.. татар з галасом витягала з моря.. чорний баркас, немов якусь морську потвору (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 391); Тінь ворушилась, наче казкова потвора (Юрій Смолич, Світанок.., 1953, 326); Ей, страшно дивитись тоді на тебе [Черемоше], як кидаєшся потворою на береги, півгори за одним зубом вигризаєш, і валиш у спінене море, і з'їдаєш, і далі летиш, і гримиш, і ревеш, і хмари лякаєш (Гнат Хоткевич, II, 1966, 320);
//  Про велетенську тварину, що вражає розмірами свого тіла. Всі риби розбіглися й через якийсь час пригнали жабище — таке, як човен. — Чи у тобі перстень? — питає потвору велика риба (Три золоті слова, 1968, 154);
//  Про бридку, негарну зовні людину або тварину, що має непропорційпу будову тіла, фізичні вади тощо. Людина була аж надто біла.. Млявий, наче з густого туману, торс, безфарбна, одутла, водяниста пика.. — Що за чорт? Що за потвора? — похолола Сахно (Юрій Смолич, I, 1958, 68); На хазяйстві була Шаукен. Глянувши на орля, вона спалахнула: — Що це за опудало обскубане?! Забирай, забирай цю потвору! Нам такого виродка не треба! (Зінаїда Тулуб, В степу.., 1964, 143).

2. перен. Про люту, жорстоку і т. ін. людину, що втратила кращі моральні якості; недолюдок. Ця потвора [Бублик], в ластовинні, — ух, вона ненавидить його (Яків Качура, II, 1958, 34); Гукнув він: — Стій!.. І цю гадюку, потвору в золоті й духах, урятував... (Володимир Сосюра, Вибр., 1941, 223);
//  лайл. [Зіна:] Злючка, потвора, носорог! І я ще, дурна, хотіла йому пробачити (Іван Кочерга, II, 1956, 243).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 399.

Коментарі (0)