в означеннях
Тлумачення, значення слова «потворність»:

ПОТВО́РНІСТЬ, ності, жін.

1. Якість за знач. потворний. Така неземна або вірніше — саме земна дівоча краса сама по собі була вища від усяких похвал, але ще яскравішою виглядала вона проти потворності довгобородого карлика перед нею. Дід Грушевський, і справді, був кап у кап пушкінський Чорномор (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 85); В «Ревізорі» він [М. Гоголь] розкрив всю потворність кріпосницької бюрократії (Історія УРСР, I, 1953, 452); От таким, мабуть, був далекий цар московський Іван-батюшка Грозний. Бачив безодню під ногами, чув, як ніхто, все безумство, всю потворність своїх учинків — і ліз, і ліз все глибше у кров'яне море, щоби на ранок шукати кров'яного ж похмілля (Гнат Хоткевич, II, 1966, 192); В часи реакції вона [Леся Українка] картає зрадництво, викриває моральну потворність панівних класів, малює образи непохитних борців (Історія української літератури, I, 1954, 633).

2. Фізична вада, каліцтво. Чужа незграбність, чужа біда чи фізична потворність надто часто породжує сміх (Наука і життя, 4, 1966, 19);
//  Відхилення від норми. Вчені вважають, що короткохвості коти, так само, як і шестипалі з американського півострова Кейп-Код та малайські із скривленими хвостами — це мутації, тобто потворності (Знання та праця, 9, 1971, 28).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, . — Стор. 400.

Коментарі (0)